6 червня голова Чортківської райдержадміністрації С. Кобіс, голова Чортківської районної ради В. Заліщук побували в редакції Чортківської районної газети «Голос народу», де зібралася чисельна журналістська братія, яка входить в районну спілку журналістів. Керівники району привітали представників четвертої гілки влади з професійним святом, побажали творчих успіхів, високих злетів, реалізації найсміливіших задумів і планів, нових проектів, цікавих тем та наполегливості в досягненні нових висот на ниві журналістики, гострого пера, поповнення читацької аудиторії, розширення кола друзів, а також міцного здоров”я, особистого щастя, сімейного благополуччя.
Також вручили Золоту медаль української журналістики кореспонденту «Голосу народу» – напрочуд цікавій, непересічній особистості, журналісту, прозаїку, оповідачу Анні Блаженко, яка очолює районну спілку журналістів і є надзвичайним майстром слова. Пошанували цього дня і ветеранів газетярського ремесла і молоді таланти, що тільки ступили на стежину журналістської практики, – таке повідомлення з’явилося на сайті Чортківської РДА.
Післямова. Я також був запрошений на цю зустріч, як і на багато інших учорашніх журналістських фестин у Тернополі. Але запрошення побувати на зібранні своїх колег у Чорткові я, напевне, як і всі інші члени НСЖУ, отримав 5 червня, себто за день до професійного свята. Складається враження, що керівництво Чортківського району узагалі не вміє на належному рівні організовувати якісь заходи. Виняток становить лише святочний день місцевого самоврядування, коли треба «побавити» у якісь ресторації панів-депутатів. Запрошення, це моя приватна думка, потрібно було розіслати місцевим журналістам ще за кілька днів до їх професійного свята і не збирати людей у тісному приміщенні районної газети, а відбути таку зустріч у сесійній залі районної ради, запросивши на урочистості інтелігенцію міста, поріділі ряди читачів. Можна було й привітати журналістів і кількома концертними номерами, обговорити на такій зустрічі їхні проблеми тощо. Мені, це правда, якось паралельно і перпендикулярно як працює і будує свої відносини місцева влада із газетярами, які їй підконтрольні, бо «Золота Пектораль» незалежне видання. Але мій розум не сприймає якогось такого аж надто скромного пошанування журналістки Анни Блаженко, з якою мені довелося тривалий час працювати у районці. Ця співпраця і творчий діалог не переривалися з тих пір ні на мить, а навпаки прибрали нових форм і змісту. Ця мудра та моральна жінка, навіть уявити важко, віддала двадцять вісім років газетярському ремеслу.
Сьогодні, на попразденство, редколегія журналу «Золота Пектораль» вітає талановитого публіциста Анну Блаженко із високою журналістською нагородою і бажає їм многая і благая літа, бо творчий неспокій та гостре перо і так завжди супроводжують її нелегку долю.
Володимир Погорецький.