Роман Скиба. Любов до некорисного

Творчість від природи передбачає імпульс до визнання. Соромитись його – соромно, зрікатися – нечесно, принаймні, перед собою і перед самою творчістю… А усміхнений майстер Дзену виводить на пляжному піску складні ієрогліфи, анітрохи не переймаючись тим, що наступної миті їх змиє хвилею припливу… 

ЛЮБОВ ДО НЕКОРИСНОГО

Хоч як не вихваляли би скромність добрі язики, а творчій особистості від неї помирати не годиться. От упреться, бува, хтось із творчих та й рубоне прямим текстом «…слава – мовляв — заповідь моя», і все тут. Дотепному Оскару Вайльду відкрилася суть парадоксу: «Можна пробачити людині, яка робить щось корисне, якщо вона не впадає від цього в екзальтацію. Той же, хто створює некорисне, має виправданням лише пристрасну любов до свого творіння. Ніяке мистецтво до категорії корисного не належить.» Вважати любов такого роду ложкою слабкості у бочці таланту було б украй несправедливо. Адже саме вона є чинником, що мотивує діяльність митця навіть тоді, коли ця діяльність більш, ніж збиткова; змушує автора вдосконалювати написане, коли якість із вигодою не пов’ язана, а то й вступає з нею в конфлікт. Творчість від природи передбачає імпульс до визнання. Соромитись його – соромно, зрікатися – нечесно, принаймні, перед собою і перед самою творчістю… А усміхнений майстер Дзену виводить на пляжному піску складні ієрогліфи, анітрохи не переймаючись тим, що наступної миті їх змиє хвилею припливу… Винятки підтверджують правила… Втім, даймо спокій майстрам Дзену, не згадуймо словом суєтним і жертовної праці православних ченців-анонімів…Годі вже, годі цькувати скромність! Хіба ж у ній проблема? Можна ж поглянути на речі і з іншого боку…Так, наприклад, як на них дивиться Роберт Хайнлайн: «Не враховуючи природного усвідомлення своєї геніальності, завжди вважав себе людиною, взагалі-то, скромною»…Ну наче про мене сказано!.. Мабуть, і справді: не настільки скромність – мінус, наскільки віра у власні можливості – плюс. Про дійсні (випробувані) можливості йдеться, чи про потенційні – не надто й важливо. Як авторитетно підказує нам Сальвадор Далі: «Повірити в те, що ти – геній, означає наполовину ним стати»…Ця віра існує у моєму вимірі з тих давнезних часів, коли до створення чогось путящого було ще надзвичайно далеко. Не виключаю, що вона народилася разом зі мною… Тож, бавмось за правилами…Коли сонце за ніч набирається енергії, воно мусить зійти. Щось подібне, здається, казав ніцшевський Заратустра. Щойно це сказав я, Роман Скиба…