Тарас Федюк явив читачам третю заключну книгу «чорної трилогії» під назвою «Халва». Дві попередні – «Горище» (2009) та «Хуга» (2011) встигли стати книжковою рідкістю.
Назва збірки одразу налаштовує читача на здоровий скепсис і нібито натякає: «скільки не кажи «халва», а в роті солодко не стає». Уже раніше заявлені мотиви у віршах Федюка отримують нове звучання: ностальгічну меланхолію обрамлено характерною для всієї творчості автора іронією: «минуле за собою тягнеш вслід /як дурник іграшковий самоскид», а вкраплення біблійних мотивів «олюднює» сам вірш: «от давайте зупинимо давайте запитаємо у чоловіка /який випадково зовсім ходить тут по воді а то небесами». Змінюється і географія віршів – від Трансністрії з усіма її топонімами: «ця зима під акерманом /що й сама не знає де», «в «гамбринусі» де ти немов удав сидів /якому стільки літ віддав /колись /якого вже нема немов гадюки / порожня шкіра і в куточку глюки» до Галичини: «і друг похований у львові / й старі баби – колишні кльові дівчата курять кемели». «Халву» Федюка можна з легкістю і приємністю розбирати на цитати: «починалася зима і хотілось жити мало», «радій країно: вмер поет /сплели поету лапті», «загнуті пальці на руці /що означають: оці оці оці і ці… /та й ці… прощаю». «Халва» є чи не найочікуванішою серед цьогорічних поетичних новинок, тож поспішайте поповнити свою колекцію третім «чорним» томом Тараса Федюка.