Три подружки – три дівчини нашого села, Старої Ягільниці Чортківського району, героїчно загинули в боротьбі з військами КДБ, віддали своє молоде життя за Самостійну Соборну Українську державу. Під впливом діяльності «Просвіти», товариства «Соколів», Союзу Українок ще з шкільної парти вони готовили себе до боротьби за незалежну Українську Державу.
Найчастіше збирались в домі Семена Голінатого, батька Михайлини, досвідченого підпільника, члена ОУН з 1935 р. В липні 1941 року вони ще підлітками включились в активне громадське життя села, вивчали підпільну літературу. Особливу роль в усвідомленні визвольної боротьби відіграв Декалог – десять заповідей українського націоналіста, дев’яту заповідь якого – «Ні просьби, ні грозьби, на тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни» – вони мужньо виконали.
В 1944 році, коли знову наш край поневолили «визволителі» червоної Москви, три подруги – Ярослава Хруставка, Емілія Бзова і Михайлина Голіната пішли в підпілля. Їхнє кредо – останній патрон чи граната для себе.
Ярослава Митрофанівна Хруставка («Надя»), 1926 р. народження, працювала підрайонним референтом. Під час однієї з облав військами КДБ в Полівцях проскочила оточення і направилась на Криволуку. Але одна жінка з Полівців її видала:
— Ви шукаєте бандитів тут, а вона он пішла.
За нею кинулась погоня. «Надя» знищила підпільні документи, які були при ній, а при наближенні москалів, які її оточили, підірвала себе гранатою. Тіло загиблої забрали в райцентр до Білобожниці і кинули навпроти міліції над ставком для впізнання. З часом вивезли за село в напрямку Ридодубів і кинули в окопи. В 50-х роках бульдозером окопи позасували і площу віддали людям під городи. Ще довго на цих городах валялась руда коса цієї молодої красивої дівчини, яка була щирою патріоткою і загинула за вільну Україну в 1947 р. Їй був лише 21 рік.
Її подруга Емілія Антонівна Бзова також народилась в 1926 році. Член ОУН, пропагандист, діяла на теренах Білобожницького і частини Бучацького районів. Були відомості, що підірвалась гранатою в криївці, що була влаштована під піччю в одній хаті у с.Базар. Але підтвердження цього мені з’ясувати не вдалося. Загинула героїчною смертю в жовтні 1945 р.
Тертя подруга – Михайлина Семенівна Голіната («Мрія», «Лариса»). Народилася 1927 року в патріотично свідомій українській родині. Батько Семен Голінатий був активним членом «Просвіти», обирався до її проводу, був організатором товариства «Сокіл».
Михайлина з 1943 р. член ОУН. В 1943 р. розвідниця і медсестра Чортківського окружного проводу. Організовувала курси медсестер, пункт лікування поранених, збір медикаментів, перев’язочних матеріалів. В батьківському будинку відкрила склад медикаментів УПА. В 1944–1948 роках була членом Копичинецького Проводу ОУН, провідником надрайонного Українського Червоного Хреста. В кінці 40-х років працювала розвідницею, зв’язковою, а також в Чортківській окружній типографії, що містилась в с. П’ятничанах Хмельницької області. 26 грудня 1949 року в перестрілці з енкаведистами в тих же П’ятничанах була тяжко поранена і потрапила в руки ворогів, які намагались врятувати її життя. Вона їм була потрібна. Але мужня підпільниця порозривала шви, що на її тілі наклали хірурги, і померла 2 січня 1950 р. в лікарні містечка Оринин Хмельницької області. Місце поховання невідоме.
Роман Критюк,
с.Стара Ягільниця.