Сучасному поколінню скаличан рідна церква Святого Миколая здається “вічною”. Вона так гарно вписується в архітектурне “обличчя” Скали-Подільської: руїни середньовічного замку, купол церкви та вежа костелу. Здається, що так було завжди. Наша ж розповідь присвячена великому подвигу наших предків – будові храму на чолі зі своїм парохом Келестином Костецьким.

У 1867 р. до місцевої парафії нести слово Боже прибув молодий отець Костецький. Спочатку йому було досить важко знайти підхід до своїх вірних: місцеві жителі тільки відчули смак свободи після скасування панщини й не знали, що з тією свободою робити. Одні пиячили, інші займалися контрабандою (поряд кордон з Російською імперією), Подружжя жили “на віру”, діти не відвідували школи, навіть церковного братства не існувало… Перші 10 років свого побуту в Скалі парох потратив на перевиховання місцевих мешканців. Методично отець спроваджував їх на християнську дорогу власним прикладом життя: за цей час він створив руську читальню, товариство тверезості, не забував парох й про економічний аспект життя скаличан. Він їх вчив, як можна грамотно обробляти свої поля й отримувати високі врожаї. Коли о. Костецький переконався, що має підтримку й авторитет, задумав він побудувати нову велику муровану церкву. У той час в Скалі існувало 2 дерев’яні храми – у місті (Миколаївська} та на старій Скалі (Різдва Преподобної Діви Марії). В обох громадах налічувалося 2500 греко-католиків, а дерев’яні церковці були малими, Рождественська – ще й аварійною після пожежі. Тож було вирішено споруджувати великий храм для обох парафій по середині між містом і старою Скалою.

Проект було замовлено у львівського архітектора на зразок церкви Св. Миколая у Києві. Кошторис склав величезну на той час суму – 42000 ринських, яка дуже налякала скаличан. Але за тодішніми законами Австро-Угорщини третину коштів мав надати місцевий поміщик граф Голуховський, що він і зробив. Ці кошти були використані на оплату праці майстрів. Далі Костецький заохочував людей такими доводами: “Камінь добудемо самі, повозимо його самі, вапно випалимо на місці, цеглу зробимо самі на місці, дерево маємо у своїх лісах”.

Перший наріжний камінь було закладено у 1877 році, того ж року був завершеним фундамент. Спочатку у будівництві допомагали найсвідоміші чоловіки, а далі приєдналися жінки, молоді дівчата, чувся на всю Скалу дзвінкий сміх, стукіт молотків, перегукування майстрів. Українці повірили у власні сили, вони можуть, вони – велика сила, вони – громада!

Будівництво церкви викликало надзвичайне зацікавлення у багатьох жителів цілого Борщівського повіту, адже будувалася перша кам’яна церква в усій окрузі. Завершилося будівництво у 1882 році. Є відомості, що наша церква була відзначена відпустовим празником св. Миколая.

Вузькому колу істориків Святомиколаївський храм у Скалі відомий завдяки тому, що тут вінчався у 1896 році Великий Українець Михайло Грушевський. Декілька слів про це. На зміну о. Костецькому нести священичу місію до Скали у кінці XIX ст. прибув Олександр Левицький. Крім власних 5-х дітей отець мав ще опікунку – рідну молодшу сестру дружини Олімпії Марію Вояковську. Якраз їй і судилося стати дружиною Михайла Грушевського. Не зважаючи на те, що Михайло був православного сповідання, шлюб молодій парі дав отець Левицький у нашій церкві, як того хотіла Марія, тут на місцевій парохії відбулося скромне весілля, сюди часто на відувалися Грушевські, адже між Михайлом Сергійовичем і о. Олександром зав’язалась справжня багаторічна дружба.

Минули лихоліття світових воєн, впали імперії, які вершили долі цілих народів, а церква у Скалі стоїть твердим свідком великого культурного змагання українських громадян на чолі з отцем Костецьким, Нам – потомкам тих громадян – треба хоча б про це знати й пам’ятати в ім’я історичної справедливості.

Оксана Ундерко