У війні з російськими окупантами загинув боєць “Правого Сектора” 19-річний студент із Тернополя – Степан Стефурак.
Як зазначає інформаційний портал “Погляд“, мама навіть не знала, що хлопець воює.
Степан дуже любив вірш про хустину, який набув популярності в Інтернеті. Його автором є українська поетеса Оксана Максимишин-Корабель, яка нині живе у Португалії.
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Смерть Степана підтверджує і блогер Олена Білозерська у соціальній мережі Facebook. За її словами, хлопець загинув під час бою у селищі Піски під Донецьком 22 вересня.
жаль вашего парня.и жаль нашего парня. а больше всего жаль всех нас. ни мы не вы отступить не можем и это самое страшное.
Плаче вся земля за нашими хлопцями. В чорних хустинах матері України. Гине цвіт нашої нації. Хлопці, які справді могли стати окрасою нашої Батьківщини. Степанку, присвячую твоїй пам”яті цього вірша. Ти любив мою поезію.Знаю. Плачу…
СИНУ
… А нині знову сон такий:
Минулий серпень, трави в росах.
І ти, мій сину, як живий,
Клепаєш дідову ще косу.
В два голоси співали ми
Про Львівський замок, партизана.
… Там рік нам було до війни,
А пісня вже була , як рана.
У вічі глянула тобі,
Вкраїни доля в них відбилась.
Вони були сумні – сумні.
… Останнє ж літо залишилось.
Я бачила, як чорний птах
Летів над нашим тихим садом.
… Земля топилася в сльозах,
Усе живе убило градом.
І завжди буде сон такий,
В нім сивини немає в косах.
І ти , мій рідний, ще живий
Ідеш траву косити в росах.
Оксана Максимишин-Корабель
Вічна пам!ять Герою України Степану Стефураку.
ось вам і медіаресурс, шановна редакціє, на який ви посилались. там вже все стало на свої місця. зробіть так само http://poglyad.te.ua/podii/virsh-mamo-ne-plach-ya-povernus-vesnoyu-napysala-banderivka-z-portuhaliji/#title
Знаєте, що я вам скажу? якби у вас вкрали найцінніше,- ваших дітей, то як би ви реагували? зараз практично це і відбулося з пані Оксаною Максимишин – Корабель, бо вкрали її дитину, яку вона народила, це її вірш “Мамо, не плач, я повернусь весною”. Журналістам чи просто автору статті виражаю своє ФЕ у їх некомпетентності, які би мали 200 разів перевірити інформацію, щоб не поширювати неправди і не плодити фейки. До речі, у цієї авторки вже вийшла чудова книга, яка так і називається “Мамо, не плач, я повернусь весною”. а тому, на мою думку, найкращим виходом із конфлікту має бути спростування відповідної інформації даної статті у цьому ж виданні. от і все.
Смішно, що якась графоманка написала єдиного вдалого (народного) вірша і вже уявила себе геніальною поетесою.
Пані Оксано, уважно прочитайте матеріал: пряме посилання на “Погляд” інформація належить їхньому медіаресурсу. Всі претензії відповідно – саме туди. Це по-перше. Адміністрація сайту ніяких авторських прав не порушила, адже розмістила вказівку на джерело первинної інформації. По-друге: ви вже визначтеся – або ви говорите про юридичні поняття – автоські права, інтелектуальну власність, або переходите на крики, образи – і, відповідно, несете за них відповідальність. Пораджу вам по-перше, уважно читати те, що зібралися коментувати, а по-друге, не переходити на особисті образи медіаресурсу. Це непорядно
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=20539 Прошу глянути, коли був зареєстрований мною даний вірш у Клубі поезії. А написаний він був 12 лютого. Вірш має авторське право.Потрібно було сконтактуватися зі мною і вислухати мої аргументи, а не розповсюджувати брехню на весь світ.
Пані Іванно, щойно зв”язалася із редакцією Погляду. Уважно перечитала їх подачу матеріалу і вашу, що істотно відрізняється… До речі, сьогодні у їх виданні було надруковано моє інтерв”ю. А Вам ніхто не давав дозволу вносити свої корективи у їх матеріал. Про все інше ми поговоримо у залі суду.
Готуйтеся до судового позову, підлі брехуни. Я вас зневажаю за вашу брехню і підлість. Вас Бог покарає.Як так можна нести в люди таку відверту неправду. Поетеса Оксана Максимишиин-Корабель, яка є автором даного вірша. Вірш має авторське право і є зареєстрованим у клубі поезії, подивіться на дату. Я вас проклинаю.
Ви впевнені, що саме він написав цей вірш? Ось тут, наприклад, вказана інша авторка, Оксана Максимишин-Корабель: http://vsiknygy.net.ua/interview/35166/