Великодня радість лучить в єдиному пориві рідні серця. Тож і повниться отчий дім многоголоссям усіх, кого свого часу вигойдав-виколисав. Щасливі ті стіни, котрі зберуть докупи великі та дружні сімейства. Такі, приміром, як родина Муликів у Джурині. Секретар тамтешньої сільської ради Любов Дмитровська без жодних вагань виокремлює її, цю родину, поміж п`ятнадцяти багатодітних. Однак про ті – трохи перегодом. А Мулики, Ганна Володимирівна та Богдан Васильович, зростили дев`ятеро дітей – п`ятеро синів та четверо доньок. Шістьох уже й подружили, а троє молодші, Мишко, Олег та Галина, ще побіля них. Та в свята за змогою простують-квапляться ті пружні галузки роду до рідного порогу з близького Чорткова, із Заліщанщини та Івано-Франківська. І тоді добротний, просторий дім на вулиці Бучацькій по вінця виповнюється добротою, ласкою та вдячністю. А поміж 15-ти джуринських багатодітних сімейств в одному виховуються (виховалися) восьмеро спадкоємців роду, ще в одному – п`ятеро. Інші мають по троє дітей. Секретар сільради не без гордості називає імена багатодітних, а через це й поважаних матерів – Ольги Брийовської, Олени Прокопенко, Ганни Дядів, Вікторії Цепенди, Галини Конопельник.
Анна БЛАЖЕНКО