Слово цього письменника просте і доступне, тихе й лаконічне, де-не-де скупе, завжди влучне і на часі саме твоїй душі. Нічого зайвого, обтяжливого. Не може ж бути ані забагато хліба, ані надто мало гіркості шоколаду.
Повсякденне і красиве
Мирослав Дочинець, «Хліб шоколад», Карпатська вежа, 2012 – 292 с.
Ніби й нічого такого. Стильна простота палітурки, популярний автор, коротка назва. Залишилося для мене з усієї стопки книг, які отримала поштою. Решту, з добрий десяток томиків, розібрали коліжанки в учительській. Згодом, мовляв, поміняємось (радісно, коли люди хочуть ще щось крім обов’язкового читати). Так і прийшлося почати з насущного та декоративного, з книжечки «Хліб і шоколад». Хоча це й не перша книга у моїх руках автора Мирослава Дочинця. Були «Многії літа…» (роки уже як), «Вічник» (вертикаль духу людського), «Світильник слова» (письменник, виявляється, теж земне створіння). А тепер це: збірка новел. Ніколи раніше не захоплювалася таким чтивом. Прочитавши декілька новел, прийшла думка, а точніше якесь переконання, відчуття, що ніщо так не розфарбовує твої будні, як буденне інших людей. Незначуще, наче легка гіркота добротного шоколаду між основними трапезами дня. Мимовільно подумала про автора, добре, мовляв, тому чоловіку: не мусить нічого придумувати, вигадувати якісь хитро-мудрі сюжети, розгортати інтригу. Сюжет – життя, інтрига – люди. Якась ситуація, якась незначна на позір подія – і на папір. Легко так, знічев’я, як вдало підібраний аромат. Він так і дописав до назви книги: «Аромат психологічної істини». А істина – багатогранна. Кожна життєва ситуація – інша грань, інший відблиск однієї істини. Читаєш і засліплює тебе сяйво непересічної постаті у своїй звичайнісінькій, конкретній миті долі. То мимоволі дивуєшся простоті життя, що вирує поруч. А коли-не-коли припасовуєш й до себе, до своїх життєвих рам уже кимось прожите (ти диви, як підходить!)…
За книжку «Хліб і шоколад» автор був нагороджений обласною літературною премією ім.Федора Потушняка. Це не єдина літературна відзнака Мирослава Дочинця. Слово цього письменника просте і доступне, тихе й лаконічне, де-не-де скупе, завжди влучне і на часі саме твоїй душі. Нічого зайвого, обтяжливого. Не може ж бути ані забагато хліба, ані надто мало гіркості шоколаду.
Ця книга – для людей у віці, зрілих особистостей. Зокрема жінки б мали з чого подивуватися, щось пригадати, порівняти, а то й чогось повчитися.
Ситного чтива!
29.10.2014 р. Роксолана Задорожна