Через шість століть іноземного поневолення на землях галицьких і буковинських 1 листопада 1918 року було проголошено Українську державу. Напередодні, а це був четвер, 31 жовтня 1918 р., на міській площі Чорткова біля магістрату (тепер міська рада) зібралися тисячі людей з міста та повіту.
Зі Львова було повідомлено про те, що там зібралися представники Української Національної Ради і Центрального військового Комітету, щоб вирішити долю українців Західної України. На цей час вже на уламках австрійської імперії народжувались молоді незалежні держави: Польща, Югославія, Чехословаччина. Під впливом старшин-січовиків Д.Вітовського, Н.Гірняка, Д.Палія, І.Рудницького було вирішено роззброїти австрійські частини, зайняти будинки цих державних, краєвих та міських установ і проголосити 1 листопада створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Що і було зроблено. До 16-ї години отримано зі Львова наказ: 1 листопада Українська Національна Рада переймає владу над українськими землями Австро-Угорщини.
Очолили нову повітову владу в Чорткові такі високоповажні, авторитетні люди, віддані патріоти та громадські діячі, як: Є.Юрчинський, Д.Струк, М.Федорович, П.Козюк, Г.Дрібнюк, Р.Струтовський та інші. Делегатами до Української Національної Ради у Львові 5 листопада 1918 р. були П.Козюк, Р.Струтовський.
Вважаю, що читачам буде цікаво знати, хто першого листопада 1918 р. підніс на міській ратуші наш національний синьо-жовтий прапор. За дорученням Українського повітового комітету це зробив юнак, родом із с.Переходи, студент Львівської політехніки Омелян Маньовський, пізніше воїн УГА, який загинув під час Чортківської офензиви 1919 р. в с.Трибухівцях Бучацького району.
А 8-го листопада того ж року, коли формувалося міністерство транспорту ЗУНР, мій дідусь по мамі, Іван Головінський, начальник залізничної станції в м.Бучач, був делегований у Львів від Чортківського, Бучацького, Гусятинського, Заліщицького та Борщівського повітів разом з П.Горчинським, Д.Жвачем, М.Скоринським. Після повернення зі Львова він разом з тернополянином Севастіяном Зубрицьким-Вінявою виступили в Чорткові на мітингу біля магістрату (тепер міська рада), знайомлячи чортківчан та представників сіл повіту з новим розпорядженням Української Національної Ради, виконуючи доручення її керівників Костя Левицького, Логвина Цегельського та Сидора Голубовича.
З тих пір минуло вже 96 років. Ми повинні гордитися тим, що наші краяни також вписали важливу сторінку в історію нашої Вітчизни, як створення і діяльність Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Яромир Чорпіта
директор Чортківського краєзнавчого музею,
заслужений працівник культури України