Владиславу Боднарчуку, учневі Більче-Золотецької музичної школи всього сім років. Але за плечима хлопця – чимало перемог на престижних вокальних конкурсах Тернопільщини та за її межами. Справжнім обдаруванням називають хлопчика викладачі школи і неабияк гордяться, що мають такого учня. Учня, який дуже хоче стати відомим співаком. Владислав так і каже, що коли виросте, неодмінно стане народним артистом України.
Вперше я побачила і почула виступ Владислава у Тернопільському драмтеатрі, де він брав участь у збірному концерті, присвяченому Дню працівників сільського господарства. У залі стояв гамір, чулися голоси глядачів. І раптом на сцену вийшов малесенького зросту хлопчик і заспівав відому народну пісню «Ніч яка місячна». І глядачі просто оторопіли. Маленьке хлоп`я співало складну академічну пісню так, що тілом бігли мурашки. Уже на останньому приспіві зал аплодував йому стоячи. А потім люди ще довго перепитували один в одного: хто це, та звідки?
Після того концерту я познайомилася з його бабусею Марією, яка возила онука до Тернополя. І вона розповіла, що співати він почав скоріше, ніж говорити. А якось вони прийшли на свято Миколая до музичної школи, де Владислав уперше побачив фортепіано. Трирічний хлопчик з цікавістю натискав на клавіші і щось співав. Викладач вокалу Віра Тесля попросила його виконати пісеньку і він без вагань почав співати ті пісні, які навчила бабуся. А ще пані Віру вразила артистичність дитини, тому вона порекомендували родичам віддати його згодом до музичної школи. Так Владислав Боднарчук став учнем вокального відділу і гордістю школи.
Заняття співом хлопчикові дуже подобаються. Він завжди пам`ятає якого дня і в яку годину у нього урок, що він мав вивчити чи повторити. Працювати з такими дітьми, каже Віра Романівна Тесля, його вчителька, велике задоволення. Тому й результат є неабиякий. Дуже допомагають юному талантові наполегливість і природна артистичність, харизма. Це те, чим нагородила його природа. Викладачам залишається лише шліфувати грані виконавської майстерності, підбирати правильний репертуар. Хлопець любить виконувати класичні народні пісні, які часто співав разом з бабусею.
Попереду у Владислава ще багато років праці над собою. Але вже є відчутними і нинішні здобутки. Із будь-якого конкурсу юний вокаліст повертається із переконливою перемогою. Минулий рік був дуже плідним для хлопця. Він здобув перше місце на міжнародному конкурсі «Пісня серця», отримавши в нагороду запрошення на концертний тур країнами Європи. Став володарем Гран-прі районного конкурсу «Слово Тарасове струнами б`ється», а також отримав перше місце на всеукраїнському конкурсі «Пісенні Медобори». Голова журі цього конкурсу, народний артист України Дмитро Гнатюк сказав, що може сміливо йти на пенсію, адже його на українській сцені замінить Владислав Боднарчук. Ось таке визнання і пошанування отримав наш земляк!
Нещодавно хлопець повернувся з Києва, де брав участь у заключному концерті переможців регіональних та міжнародних конкурсів Року дитячої творчості в Україні. І тут він здивував зал своєю майстерністю і артистичністю. Владиславчик хоче спробувати себе і в телевізійних вокальних шоу, які демонструються на різних телеканалах. Викладачі переконані, що він може там гідно представити свій талант і навіть перемогти. Тому незабаром побачимо його і там.
Успіхам Владислава радіє вся родина, а особливо – бабуся Марія. Це вона навчила його співати, бо сама має гарний голос, пише вірші. Зараз уже на пенсії, але залюбки водить онука до школи, їздить з ним на концерти, підбирає сценічне вбрання.
Усі в Більче-Золотому вірять, що через декілька років на небосхилі української естради яскраво засяє зірка вихідця із їхнього села – Владислава Боднарчука. І я щиро бажаю і хлопчикові, і його родині, аби усі мрії здійснилися.
Ірина Мадзій.
Фото авторки.
На фото: Владислав Боднарчук зі своєю
наставницею і викладачем вокалу Вірою Теслею.