…. Дівчата й хлопці тиснуться на східцях. Гріються. Телефонні розмови. Постійне перепитування, що це за будинок такий: в якому ти почуваєшся, ніби вдома?.. Потім вибухи. Газ. Дим. Старі й молоді знайшли прихисток у цьому дивному будинку… Страшенний кашель. Майже у всіх. А потім… Сутінки… Занесли хлопця з обпеченим обличчям. Огрядний чоловік з пробитою головою. Його мовчазна посмішка. І брунатна цівка, що крапотить з вилиці… Лемент.
У відчинені двері прожогом вривається кілька десятків молодих людей. Наляканих. По-справжньому. Крик якоїсь жінки, майже плач: “Вони б’ють усіх!”. Хлопці намагаються заблокувати двері вішалкою й стільцями. Щоб не було більше крові. Щоб захиститися… від штурму… “Дівчата, всі на другий поверх!”, – кілька чоловічих голосів і тупотнява по східцях. Дівчата дріботять нагору. Канапки із сиром. Не спожиті. Хтось із зовнішнього боку тулиться спиною до вікна. Від жаху… Тіні тих, хто б’є. Зайчики від ліхтарів на шоломах… Каміння у відповідь… І дим…. Будинок письменників зберіг комусь життя чи здоров’я. Дівчатам і хлопцям із вузликами зав’язаних прапорів на плечах та переляканими поглядами… Металеві кружальця із викарбуваними цифрами. Під ногами. Ніби копійчаний дріб’язок. Номерки із перекинутої вішалки, якою заблокували двері. На Банковій, 2…
Володимир Германов.