Прочитав нещодавно у «Вікіпедії» статтю про молодого письменника, який пишається тим, що півсотні його книжок, публікацій у пресі та інтернеті прочитали аж два мільйони з гаком читачів. Розповів про цього піар-графомана своєму однокурснику, теж письменнику Володимиру Сенцовському, а той тільки розсміявся …
— Та я у журналі «Перець», який у роки «перестройки» мав наклад понад три мільйони промірників, періодично друкував свої дитячі оповідання, друкуюся в ньому і понині. І перші мої книжки в «Весельці» виходили 125-тисячним тиражем. Але ніколи не цікавився скільки мільйонів мене читають. Треба до такого додуматися, щоб навіть інтернетні перегляди підраховувати.
Прозаїк Володимир Сенцовський далекий від дешевої реклами і водночас далекий (вже не в переносному значенні цього слова) від столиці й губернії. Мешкає він у райцентрі Борзна, біля якого, до речі, колись Тарас Шевченко «женив» Пантелеймона Куліша. А інший його побратим Тараса, Віктор Забіла, тут написав романтичні поезії, які стали народними піснями. Про те, що його дитячі оповідки колись стануть «народними», Володимиру байдуже. Хоч його творчість введена до шкільних програм, а його твори друкуються у підручниках для молодших учнів (навіть з портретами, поруч із класиками). Чому?
Ось, до прикладу, соковитий образ з живого та об’ємного слова — зізнання Петруся з оповідання «Шпачок»: «Удома я падав з каштана, з бабимотриної берези падав і з вашої черешні… теж. А сьогодні злетів, наче на парашуті, з дідасавчиної шовковиці».
Щоб уникнути своїх коментарів до цього дивовижного, з точки зору дитячості, речення, зішлюся на думки старших колег-письменників, сказані про ранні книжки Сенцовського. Євген Гуцало: «В «Дивень-ранку» прості й милі дитячі речі, світлі, по-доброму наївні, тобто близькі безхмарній юній психіці, яка ще чарується поезією світу». Віктор Кава: «Коли я прочитав його збірку «Привези мені, тату, сонце», то мовби мурашки забігали по моєму тілу — ось вона, поезія в прозі, ось нащадок великого Степана Васильченка…»
Після цього знову згадую того молодого письменника, якого прочитали, а точніше переглянули аж за мільйони читачів, згадую зі смутком…
Володимир САПОН
Чернігівщина