Володимир Сапон. Кленова осінь

“Кленова осінь, вона у всьому — у спалахах фотокамер перед дівчатами у горобинових чобітках, у котиську, що стрибнув з допотопних ходиків і вискочив на двір, з сільської хати, щоб погрітись під кленовим сонечком, у бородатому бомжі, який солодко спить на кленовім листі під кленовим місячком…”

ВОЛОДИМИР САПОН. КЛЕНОВА ОСІНЬ

Кленова осінь

з кленовим сонечком,

з кленовим місячком,

з кленовими ліхтарями,

з кленовими зустрічами

і сподіваннями,

з кленовим листям,

що падає на землю,

на небо і в наші душі.

Кленова осінь,

вона у всьому —

у спалахах фотокамер

перед дівчатами

у горобинових чобітках,

у котиську, що стрибнув

з допотопних ходиків

і вискочив на двір,

з сільської хати,

щоб погрітись

під кленовим сонечком,

у бородатому бомжі,

який солодко спить

на кленовім листі

під кленовим місячком,

навіть

у ресторанному меню

і в дев’ятизначних

цифрах наших смарфонів.

Кленова осінь…

Вона щоразу подовжується

для тебе —

на день, на тиждень, на рік

і врешті стає вічністю.

І не питайте в мене

чому найраніше

беруться полум’ям клени

біля інтернату

для літніх людей?

6 жовтня 2014 р.

Володимир САПОН