Володимир Васильович ЗАЛІЩУК народився 7 листопада 1965 року в селі Колиндяни Чортківського району Тернопільської області. У 1990 році закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Директор ПАП «Нічлава». Проживає у селі Колиндяни.
– Володимире Васильовичу, ви директор приватного аграрного підприємства «Нічлава», депутат райради. Що спонукало балотуватися до обласної ради?
– По-перше, маю досвід роботи у районній раді. Був депутатом кількох скликань Чортківської райради. Вирішував разом з командою чимало питань. Тому, за згодою Колиндянської громади, яка утворилася і об’єднує шість сіл, братиму участь у цьогорічних виборах. Розумію, проблем є багато: в економіці, у фінансуванні. Хотів би підтримати нашу громаду і громаду всього району. Чортків після Тернополя посідає друге місце за кількістю населення, промисловістю, обсягом виробництва. Раніше в районі працювали потужні підприємства: кондитерська фабрика, лікеро-горілчаний завод та інші. Сьогодні, на жаль, багато з них «лежачі». У моєму селі працював Колиндянський концентратно-дріжджовий комбінат. На жаль, відновити його вже неможливо. Краще зруйнувати і звести щось нове. А дещо реанімувати можна. Але для цього потрібна команда, яка зацікавлена поліпшити стан економіки в районі. І повинні об’єднуватися громади. Євросоюз фінансово обіцяє допомагати таким громадам, і в місцевих бюджетах коштів залишатиметься більше. Зараз яка найголовніша проблема? Відсутність фінансування.
Крім того, громада сама зможе вирішувати, що у першу чергу потрібно зробити на її території. Якщо хочемо жити по-новому, маємо відмовитися від старих стереотипів. Не боятися змін. Село потрібно рятувати. І робити це вже сьогодні, а не завтра.
– На Чортківщині – потужна команда аграріїв.
– Так, від діяльності агропідприємств залежить надходження до бюджету, робочі місця, зарплати. А ще ми намагаємось допомагати вирішувати проблеми в районі: у культурі, освіті, побуті краян.
– Скільки працює людей на вашому підприємстві?
– Близько 30 чоловік. Це – середнє підприємство. Вирощуємо зернові і технічні культури.
– Можна почути: Тернопільщина – сировинний придаток. Хіба не можна збудувати міні-підприємства за західним зразком?
– Це можливо зробити. Приватні підприємці на сьогоднішній день вже працюють над цим питанням. Створюють інвестиційні програми. А в моєму селі, наприклад, випускають переробну продукцію.
– Наша держава і люди переживають складні часи. Очевидно, земляки звертаються до вас, аби чимось підсобити?
– Зараз ми всі повинні бути волонтерами і меценатами. У Чортківському районі діє Рада аграрних підприємств, яку очолює Василь Градовий. Ще з початку проведення АТО прийняли рішення допомагати українській армії. Передаємо допомогу на Схід, підтримуємо родини мобілізованих. Загалом надали допомоги майже на три мільйони гривень. Це – продукти харчування, бронежилета, спальні мішки, тепловізори, каримати, термобілизна, техніка. Кожному, кого забирали до війська, наші фермери виплачували одноразову допомогу розміром у три тисячі гривень. Хочу зазначити: у нас діє каса взаємодопомоги.
У зоні АТО загинув житель Чорткова Роман Ільяшенко. За згодою рідних, плануємо встановити йому пам’ятник.
Також підтримуємо сім’ю загиблого Дениса Громового із села Росохач. У чоловіка залишилася дружина і двоє дітей. Аграрії придбали для родини двокімнатну квартиру в Чорткові, за власний кошт відремонтували. І купівлю всього, що потрібно в хаті, також взяли за свій обов’язок.
Скажу чесно: не було жодного випадку, щоб хтось із фермерів чи я особисто відмовився допомогти бійцям, їхнім родинам, волонтерам.
– Не є таємницею, що в облраді часто не було взаєморозуміння і співпраці. Бюджет приймали не раз алярмово. Після Революції гідності люди, мабуть, такої «діяльності» вже не пробачать.
– Я завжди працював і працюю в команді – у районній раді, з аграріями. Консенсус, вміння вислухати один одного, порозумітися дають чудові результати. Нині не той час, аби сперечатися. Країна і люди очікують від кожного керівника, депутата виважених дій. Поки хлопці захищають нашу землю, кожного нас на Сході, ми повинні на мирній території сіяти зерно і збирати врожаї, будувати, творити. Якщо краяни висловлять мені довіру, дослухатимусь до їхніх зауважень і проблем. І працюватиму на користь громади.
“Солідарність. Тернопілля”