Попри мою польську національність я як правило дуже скептично ставлюся до того, щоб споруджати у Львові пам’ятники, які нагадують про довоєнне польське минуле цього міста.
Адже мені соромно за те, що міжвоєнна Польща виступила проти західноукраїнської державності, а потім не виконала своїх зобов’язань щодо надання Галичині автономії та дотримання прав української і білоруської нацменшин. Тому не дивно, що попри сучасне польсько-українське зближення, поляки та українці по-різному будуть ставитись до спадщини ІІ РП – те, що у Польщі оцінюється як розвиток державності і щось однозначно позитивне, в українців може викликати зовсім протилежні асоціації.
Але все ж таки від питань про спільну історію ми не втечемо. І маючи це все на увазі, варто пам’ятати про цих польських політиків пов’язаних зі Львовом та Галичиною, які шукали інших підходів до вирішення проблем “східних кресів”, ніж колонізація цих земель. Таким позитивним прикладом є діяльність Еугеніуша Квятковського, міністра економіки та віце-прем’єра у 1926-30 і 1935-39 роках, більш відомого як співзасновник порту і міста Гдині. І варто вшанувати його пам’ять не тому, що це – видатний польський політик, але передусім пам’ятати про нього як про великого львів’янина, співзасновника хімічної промисловості на Львівщині та борця за інтереси Львова.
Еугеніуш Квятковський народився 30 грудня 1888 року в Кракові, однак дитинство і молодість провів разом з батьками на території сучасної Західної України. Він жив спочатку на Тернопільщині, потім ходив у школу в Хирові. У 1907 році вступив на Хімічний факультет Львівської політехніки, причому два останні курси хімічного навчання закінчив у Мюнхені. У 1913 році Квятковський повернувся до Львова, де пройшов стажування у міській газовій фабриці. Згодом він виїхав зі Львова і жив на території сучасної Польщі: у Любліні, Гайнівці, Хожуві та Варшаві, однак завжди з сентиментом відносився до міста своєї молодості.
Якщо б Квятковський не пішов на державну службу, ми сьогодні згадували б його як успішного хіміка, співзасновника хімічної та газової промисловості у Польщі та Західній Україні. Він зробив великий внесок у розвиток промисловості на Львівщині. Професійні зацікавлення Квятковського як хіміка та газівника актуальні і досі: він шукав (і реалізував на практиці) шляхів досягнення енергетичної незалежності, вивчаючи промислові методи піролізу деревини та вугілля.
На посаді міністра економіки та економічного віце-прем’єра Еугеніуш Квятковський проявився як успішній менеджер, який добре справився з економічною кризою. Поляки знають його передусім як співзасновника Гдині та автора морського успіху довоєнної Польщі, яка практично з нічого побудувала морську галузь. Квятковський думав не тільки про сам порт, але й про його залізничне сполучення з Сілезією та іншими регіонами. Гдиня стала торговим вікном на світ також для Львова, який попри свою віддаленість від моря зробив свій внесок у створення і розвитку цього міста. Про роль українців з Галичини і Волині у будівництві Гдині сьогодні мало згадується, а варто пам’ятати, що в цьому різноманітному середовищі будівельників порту дуже часто лунала і українська мова. Східні землі ІІ РП були економічно відсталими і люди просто шукали кращої долі над Балтикою. Згодом, коли Гдиня була вже динамічним стотисячним містом та найсучаснішим балтійським портом, багато хто з давніх заробітчан був уже власником чи співвласником торгівельних та логістичних фірм, які відіграли велику роль у розвитку економічної співпраці Львова з Балтійським регіоном.
Ці тісні зв’язки міжвоєнного Львова з Гдинею не обійшли уваги Еугеніуша Квятковського, коли він удруге в 1935 року обіймав державну посаду. Квятковський всебічно лобіював тоді інтереси міста своєї молодості, визначаючи Львову роль центра міжнародної торгівлі. Львів мав стати (і поступово ставав) центром економічної співпраці між Східною та Західною Європою та між Північчю та Півднем. За участі і підтримки економічного віце-прем’єра у Львові відбувалися Східні торги, мета яких – представляти економічні досягнення Львівщини і налагоджувати контакти між львівськими підприємствами та потенційними партнерами з Радянської України, Румунії, Туреччини, Балканських країн з одного боку та з заморськими країнами – з другого.
У другій половині 30-тих з ініціативи Еугеніуша Квятковського розпочалося будівництво Центрального промислового округу (на межі нинішнього Підкарпатського та Святокшиського воєводства). Проте до війни встигли здійснити тільки першу етапу, далі Квятковський запланував розвиток промисловості на території Львівщини. Інший нездійснений проект Квятковського – це польсько-румунський судноплавний канал Вісла – Сян – Дністер – Прут – Дунай, який мав сполучити порти Балтійського та Чорного моря. Під Львовом Квятковський запланував великий річковий порт, який мав стати “другою Гдинею” – здійснення цього проекту стало б магнітом розвитку Львівщини і всієї Галичини. У 1938-39 роках встигли підписати польсько-румунське порозуміння у цьому питанні, зробили перші дослідження та проектну документацію, однак вибух війни перервав реалізацію цього великого проекту.
Мета, яку поставив віце-прем’єр – це економічний розвиток території сучасної Західної України, Західної Білорусі та Віленщини, тобто тодішніх “Східних Кресів”. Саме тут лежить відмінність між підходом Квятковського та переважної більшості тодішньої польської політичної еліти. Квятковський не погоджувався з офіційною політикою “колонізації” та експлуатації українських та білоруських земель, замість того здійснював ідею рівномірного розвитку цілої держави, а не тільки цієї частини, на якій жили поляки. Саме за це варто, щоб Львів вшанував пам’ять про свого великого земляка. Тим паче, що справи і ідеї, якими займався Еугеніуш Квятковський, багато в чому надалі актуальні, а постать віце-прем’єра може бути натхненням і для сучасних політиків, в тому числі тих з Києва і Донецька. Нам би сьогодні більше таких політиків, а польсько-українська економічна співпраця та значення Львова на діловій мапі Європи виглядали б набагато краще.
Вшануванням пам’яті та пропагуванням ідей і спадщини Еугеніуша Квятковського займається фундація його імені. Україномовний сайт Фундації на Фейсбуку – www.facebook.com/ukrkwiatkowski Долучайтесь!