Є люди, які випромінюють якусь внутрішню доброту і світло, і це закладено в них від природи. Жодні життєві проблеми та прикрощі не в змозі пригасити світла їх сонячної душі та любові, промені яких пробиваються крізь товщу усіх життєвих нашарувань, негараздів і конфліктів. До таких людей й належить уродженець нашого краю Мирослав Мотюк – народний депутат України першого скликання, Секретар Комісії Верховної Ради України з питань здоров’я людини, який після своєї народнодепутатської діяльності працював начальником Управління справами Міністерства охорони здоров’я України, заступником начальника Управління медико-соціальної експертизи МОЗ України. З 2006 року по теперішній час – у Відділі медико-соціальної експертизи на контрактній основі. Кандидат медичних наук. 1996 року закінчив юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Його знають у Чорткові всі. Не одному землякові-краянину він подав руку допомоги, коли здоров’я смутливця, здавалося б, уже лежить на волосині.
1 червня, на порозі осяйного зеленокосого літа, Мирославу Павловичу виповнюється 63 роки. Це день, у променях якого мережаться прозоро-кришталеві думки, пронизані сяйвом душевного тепла і любові. Обличчя його завжди було добрим, а серце чуйним і лагідним. Дивуєшся часом скільки енергії, завзяття криється у цій непересічній особистості. Такт і принципова вимогливість, повага до колег по роботі, людяність, чесність – ось визначаючі риси характеру нашого земляка.
Народився, як ми вже згадували Мирослав Мотюк 1 червня 1950 року в с. Полівці нашого району. Після здобуття середньої освіти навчався у Івано-Франківському медичному інституті (1967-1973 рр.). Працював дільничним терапевтом, головним лікарем сільської лікарської амбулаторії, лікарем-ревматологом, лікарем-кардіологом міжрайонного кардіологічного відділення Чортківської районної лікарні. З Чорткова доля його повела у Київ, де за вервечкою днів й промайнули зрілі роки.
Мирослав Мотюк живе напруженим, цікавим, змістовним життям. Він багато працює, читає, пише вірші. У 2008 році у тернопільському видавництві вийшла друком його поетична книжка «Мелодія мовчання», в якій автор виповів свою душу, вилив на папір з глибини гарячого серця, яке часто-густо мучиться і страждає, своє пристрасне й світлоносне слово.
Сьогодні Мирославу Мотюку 63. Але, милуючись його вольовим обличчям, енергійними рухами, ніхто не скаже, що цій добрій, душевній людині вже стільки накували зозулі. Але він, коли випаде нагода, ніби птах з вирію лине зі столиці у батьківську пречепурену та посиротілу оселю над тихоплинною Джуринкою у Полівцях і життя на деякий час пломеніє там буйним літом і білою зимою.
Ми в різних роках закінчували Джуринську десятирічку, але приязні взаємини між нами сьогодні забуяли найяскравішим квітом. Сподіваємось, віримо, що на довго, на все життя.
Віншуємо нині свойого земляка ми здоров’ям, високим небом, букетом найрозкішніших руж, довгими роками життя.
З роси й води вам, Мирославе Павловичу!
Головний редактор журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ» Володимир Погорецький.