86 років тому на святкових заходах у Чорткові з нагоди 940-ої річниці прийняття християнства на Україні побували знані духовні особи.
Урочистості відбувалися у церкві св. Покрови, що на той час знаходилася в с. Долішня Вигнанка (зараз – залізничний мікрорайон міста). Парохом цієї церкви на той час був священик о. Теодор Чубатий, а сотрудниками його, тобто помічниками, отці Лука Дзьоба та Матвій Черник. Було це 12 липня 1928 року. Архієрейську Службу Божу відправляли тоді єпископи Григорій Хомишин та Юліан Пелеш. Духовними гостями свята були представники василіянських, редемптористських та студитських монастирів Улашківців, Бучача, Крехова, Кристонополя, Львова, Жидачева, Станіславова. Крім місцевих парафіян, тут були присутні мешканці міста, а також присілків Синякового, Бердо, Рудькової, Калічівки, Кадуба, Добровідки, Горішньої Вигнанки, Переходів, Пастушого, Липників, Вавринова, а також сіл Білої та Скородинців, сусідніх міст Копичинців, Гусятина, Борщева, Заліщиків та Бучача. Взяли участь у цьому величному дійстві члени братств від усіх церков міста, Товариства Апостольства Молитви, Марійської дружини, світських товариств «Просвіта», Союзу кооперативів, «Рідна школа», «Українська бесіда», «Сокіл», «Луг», «Чайка», «Союз Українок». А зараз наведу окремі, на мій погляд, важливі уривки з проповідей окремих владик та священиків. «Ще далеко до 988 року першою спробою офіціальної християнізації було «Аскольдове хрещення» у 860 році. – Відзначав єпископ Ю.Пелеш. – Аскольд, перший із київських князів, прийняв нову віру, а у 955 році відбулося хрещення київської княгині Ольги». «Християнство в Київській державі мало особливу підтримку влади, – наголосив у своїй проповіді єпископ Г.Хомишин. – Резиденцією київського митрополита був Київ, де споруджено храм св. Софії, а на межі Х – ХІ ст. засновано єпархію в межах удільних князівств з центрами у Білгороді, Юрієві, Володимирі-Волинському, Чернігові, Ростові, Новгороді, Переяславі, Перемишлі, Полоцьку, Турові, Смоленську, Галичі, Рязані, Луцьку та Суздалі». Після святкових урочистостей дійство було перенесено в с. Зарваницю як один із найбільших і найважливіших центрів християнства. Під час роботи над даною публікацією я використовував матеріали із власного архіву, зокрема, уривки із часописів тих років, як галицьких, так і зарубіжних від української діаспори. А також із львівської газети «Українське слово», дрогобицької «Сяйво», станіславівської «Веселка», канадської з м. Вінніпег «Morning news», австралійської з м. Сідней та ін. Було використано також спогади безпосередніх учасників цих урочистостей, старожилів Чорткова, записаних мною ще в далекі 50 – 60-ті роки минулого століття, добродіїв Григорія Дражньовського, 1887 р. н.; Івана Жеромського, 1881 р. н.; Мартина Саварина, 1900 р. н.; Вікторії Яхницької, 1906 р. н. та моєї бабусі Юлії Головінської, 1895 р. н. Отже, перечислені вище документи та матеріали є основою опрацьованої мною публікації.
Яромир ЧОРПІТА,
директор Чортківського краєзнавчого музею,
заслужений працівник культури України