В часі 70-ї річниці перемоги над нацистською Німеччиною, активуються російські міфи про винятковість боротьби СРСР, а саме – Росії. Путінська фраза про те, що росіяни самі б і власними силами перемогли Гітлера є не лише словами хворих амбіцій, а цілком суперечить історичним фактам.

Пропагандисти Кремля лукаво замовчують про допомогу із Заходу, так званий ленд-ліз. Закон про Ленд-ліз був прийнятий 11 березня 1941 р., він обумовлював поставки зброї, бойової техніки, стратегічної сировини, палива та обладнання іншим країнам. Зазначалося, що зброя і бойова техніка, втрачені в ході бойових дій, а також сировина, матеріали і обладнання, що використовуються для потреб війни, оплаті не підлягатимуть. В СРСР ленд-лізом на загал називали всю допомогу, яка поступала від США, Великобританії (та країн імперії) і Канади.
Постачання США у СРСР становили на суму 11,3 млрд. дол., що склало більше 83% від загальної суми поставок, із Великобританії – на 318 млн ф.ст., що склало 15%. Зворотній ленд-ліз із СРСР в США у вигляді поставок стратегічної сировини склав 2,2 млрд. дол. Перший американсько-радянський протокол був підписаний 1 жовтня 1941 р. До того оплата здійснювалася валютою і золотом. Також допомогу надавали по приватним каналам: у США був створений «Комітет допомоги росіянам у війні», який поставив воєнних і медичних товарів на суму більше 1,5 млрд. дол. У Великобританії діяв аналогічний комітет, очолюваний Клеминтиною Черчіль, дружиною прем’єра. Постачання по ленд-лізу, згідно останнього протоколу (квітень 1944 р.) повинні були припинитися 12 травня 1945 р., але продовжувалися до кінця війни СРСР із Японією, і завершилися – 20 вересня 1945 р.
За радянською версією, постачання по ленд-лізу складали лише 4% ВВП СРСР. На цьому і ставлять наголос колишні і сучасні путінські пропагандисти. Але тих 4% були критично важливі для радянської військової промисловості, адже поставлялося не все, а те, що було життєво-необхідним для війни. Цифри покажуть краще від філософських сентенцій. Отож: бронетранспортерів було поставлено близько 100% від того, який вироблявся в СРСР у час війни, залізнодорожних рейок – 80%, такий же відсоток від радянського виробництва міді та радіолокаційної апаратури, вантажних і легкових автомобілів – 66%, авіабензину – 58%, матеріалів для вибухових засобів – 53%, паротягів – 42%, бойових кораблів – 33%. Вантажних вагонів поставлено більше 11 тисяч, тоді як в СРСР за 1942 – 1945 рр. було вироблено вагонів у 10 разів менше, 1900 магістральних паротягів і 66 дизель-єлектровозів, вітчизняне виробництво яких становило 800 і 6 відповідно, автомобілів – 409,5 тисяч штук, коли вироблено було 265,6 тис., алюмінію було поставлено 170 тис. тон – в 1,25 раз більше від виробництва у Союзі. Інші вкрай важливі товари: 956,7 тис миль польового телефонного 2,1 тис. миль морського. 1,1 тис. милі підводного кабелів; 35800 радіостанцій, 5899 приймачів, 348 локаторів, що забезпечувало потреби зв’язку – загалом вони були найгірше забезпечені, вже весною 1944 р. ЧА часто використовувала також трофейні німецькі рації. Танків було поставлено 12,5 тис., за іншими даними – 10 тис., літаків – 22,2 тис., за іншими даними – 28 тис., причому всі вони були обладнані якісними раціями, 10 тисяч гармат, 130 тис. автоматів. Для транспортних комунікацій незамінними були 51 тис. джипів, 36 тис. мотоциклів, 11 тис. вантажівок, більше 20% тракторів від радянського виробництва. Важливість для перемоги постачання із Заходу визнавав навіть Г. Жуков. За словами російського історика Бориса Соколова, якщо б не було поставок по ленд-лізу, радянська військова промисловість не змогла б обійти Рейх у виробництві танків, боєприпасів, літаків, не змогла б перемогти Вермахт. Не менш важливим було постачання продуктів харчування для солдат, хоча мав місце і той факт, що радянське керівництво направляло продукти в «закриті» магазини, на «чорний ринок».
Свідчення про допомогу із Заходу зустрічаються у спогадах сучасників 1940-х і навіть 1950-х років. Зокрема, політв’язень з Чортківщини Марія Штепа добре пам’ятає вантажні машини у таборах республіки Комі – з головою буйвола по боках і банки від американської консерви, якими харчувалися охоронці «ворогів народу».
Тож насправді, другий фронт був відкритий не літом 1944 р., а ще восени 1941 р. Більшість країн, які отримали американську допомогу, уклали угоди з США про часткове погашення боргів за ленд-ліз. СРСР уклав таку угоду в 1972 році, зобов’язавшись поетапно виплатити США 722 млн. дол. Після розпаду СРСР борг був переоформлений і зараз погашається Росією. До 2030 року Москва має виплатити Вашингтону ще біля 100 млн. дол.

Ярослав Дзісяк, кандиадт історичних наук, м. Чортків.

Leave a Reply

Your email address will not be published.