Володимир Федорович Білоус народився 12 жовтня 1937 року на хуторі Дереківщина Лохвицького району Полтавської області. З 1959 по 2001 роки працював слюсарем-лекальником на заводі “Комсомолець” у м.Лубнах. Перші фотознімки зробив у 1952 році і з тих пір фотографія – його основне захоплення. Велика серія робіт присвячена місту Лубнам та його мешканцям. Фотокіноматеріали В.Білоуса стали основою документального фільму “Григір Тютюнник” (Луганська кіностудія, режисер – Т.Дейнегіна), відеофільму “Здрастуй, княгине Сула” (режисер – письменник Григорій Білоус).
Використовувались як ілюстрації до книг: “Григір Тютюнник” (зібрання творів у двох томах ( Київ, 1984), “Вічна загадка любові” (Київ, 1988). Автор численних виставок: Київ, Лубни, Миргород, Чорнухи, Лохвиця, Полтава… Його фотороботи знаходяться у Мельбурні (Австралія) у постійній експозиції, присвяченій Григору Тютюннику та Україні, яку щиро і палко любив.
Захоплювався камінням (цю пристрасть поділяв із Анатолієм Дімаровим).
Він був членом Національної Спілки журналістів та Спілки фотохудожників України. Лауреат (2006) міжнародної премії ім. Дмитра Нитченка (Австралія).
Володимир Білоус десятки років товаришував із Григором Тютюнником. Григір часто приїжджав до Лубен, щоб надихатися повітрям рідної йому Полтавщини, наговоритися із прототипами своїх майбутніх новел і оповідань.
Його знайомий-однофамілець (а можливо й родич?) черкаський письменник Григорій Павлович Білоус подав ідею видати фото, присвячені Григору Тютюннику, фотоальбомом і таким чином увіковічити образ письменника.
Досить важко йшов цей фотоальбом до читачів-глядачів: то відсутність потрібної поліграфічної техніки, то відсутність коштів на видання…
У 2005 році Київське видавництво “Твім Інтер” нарешті видало фотольбом “Григір Тютюнник і його епоха у фотографіях Володимира Білоуса”.
Наклад альбому був невеликим, та все ж його можна було придбати на знаменитій Петрівці (тоді за 70 гривнів).
У листі Володимир Федорович писав:
“Шановний Юрію!
З радістю дарую Вам часточку своєї творчості і знаю, що цей дарунок розширить коло щирих шанувальників дорогого нам Григора.
Спішу поділитися з Вами ще однією приємною новиною: другого грудня в Лубнах установлено і відкрито меморіальну дошку Тютюннику, а шостого грудня міськвиконком затвердив рішення про перейменування вулиці Луначарського на вулицю Григора Тютюнника.
Здоров’я Вам!!! В.Білоус 12.12.2006 року”.
У приписці до листа:
“P.S. Не вельми приємно бачити в цьому альбомі прізвище Іуди Мороза, але без його грошей цей альбом не був би виданий.”
…Час невблаганний – 10 травня цього року минатиме рік, як Володимир Федорович Білоус не з нами.
Та завжди, коли хтось дивитиметься на фото Григора Михайловича Тютюнника, обов’язково спам’яне і його фотобіографа – Володимира Федоровича Білоуса.
Світла пам’ять цим Чоловікам України! Слава Україні!
30.03.15.