Яровиця… Таке горде ймення в давнину мала швидка й повновода річка, що впадала у Стир. Зрештою, впадає вона туди й зараз, проте вже далеко не швидка й не повновода, примітна радше для нюху, аніж для ока, й звуть її старі та малі Сапалаївкою (нібито від прізвища чи прізвиська багатія Сапалая, котрий загатив колись став у пониззі річки). У цій, здавалось би, звичній назві вчувається нині щось принизливе, схоже на теперішній стан водойми.
Кажуть, люди – як ріки. У когось душа чиста й щедра, як колишня Яровиця, що не одного рибалку пам’ятає на своїх берегах, а в іншого – занехаяна й забруднена суєтними пристрастями та духовними лінощами, а тому схожа на нинішню Сапалаївку. Але й ці люди мають шанс відродитися, щоб і їхні душі стали повноводими й щедрими. І саме на таке духовне та душевне відродження й очишення, на повернення до чистих джерел історії, культури, літератури, мистецтва спрямований науково-методичний та культурно-просвітницький часопис Волинського обласного науково-методичного центру культури (головний редактор – Віктор Зубович), і журнал цей недарма теж має назву “Яровиця”.
Гортаючи сторінки кожного з чисел журналу, дивуєшся розмаїтості вміщених у ньому матеріалів. Ось наприклад, у № 1-2 за 2015 рік одразу після змісту друкується вірш Василя Симоненка “Де зараз ви, кати мого народу?..” Публікація цього яскравого зразка громадянської лірики вічно молодого українського Поета-шістдесятника, приурочена до ювілейної дати – 80-річчю від дня його народження. До цієї святкової рубрики входить також надзвичайно популярна (по суті, вже на правах народної) пісня Анатолія Пашкевича “Виростеш ти, сину”, навіяна Симоненковими “Лебедями материнства”.
У рубриці “Мамине свято” теж тісно переплелися поезія і музика – вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Євгена Сверстюка, Ігоря Павлюка, вдало доповнюються піснями Мирослава Стефанишина, Анатолія Пашкевича, Валентина Хорта на слова Олександра Богачука, Івана Чернецького, Миколи Гнатюка, а композитори Ігор Баранюк та Тетяна Відник виступають і в ролі авторів текстів. Варто сказати, що пісні супроводжуються нотами, а це дуже зручно при підготовці їх до виконання як професійними колективами та солістами, так і обізнаними з музграмотою аматорами. Публіцистично-народознавчу частину рубрики представляють статті “Свято матері в Україні” (за матеріалами Всеукраїнської спілки “Берегиня України”, Інституту народознавства у Львові та українських часописів), та “Мамина колисанка”, автором якої є Віталій Клімчук.
Ювілейний настрій часопису підсилюють публікації, присвячені 75-річчю Волинського обласного науково-методичного центру культури (без підпису) та Волинського обласного радіо (стаття ветерана Волинського радіо, заслуженого журналіста України Василя Федчука “Ну що б, здавалося, слова…”). Ювілеям народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, Героя України Василя Зінкевича та визначного архітектора, історика і краєзнавця Богдана Колоска присвячено матеріали Віктора Гайового.
Знаний музикознавець Богдана Фільц висвітлює роль видатного Поета-академіка Максима Рильського в історії української музичної культури. Доктор філологічних наук, доцент Педагогічного інституту Східноєвропейського національного університету імені Лесі України Зінаїда Пахолок у статті “Людина доби Ренесансу” аналізує життєвий і творчий шлях відомого лікаря-кардіолога та визначного майстра художнього слова Анатолія Остап’юка (на жаль, нині покійного). Рубрика “Лесезнавство” представлена статтею доцента СНУ Майї Хмелюк “Леся Українка і Ольга Косач-Кривинюк: історія життя і творчих взаємин” та фрагментом монографії незабутнього професора Олександра Рисака “Найперше – музика у слові” (“Мелодії і барви слова у творчості Лесі Українки”). У центрі статті Михайла Вовка “Юліуш Словацький: «Свобода, як орел, летить до всіх країн…»” – творчість славетного класика польської літератури, уродженця історичної Волині. Данину пам’яті своїх колег Костя Шишка (до 75-річчя від дня народження) та Віктора Ревухи (до 20-річчя від дня смерті) віддають відповідно письменники Володимир Місюра та Сергій Цюриць. Пан Сергій, до речі, представлений у журналі ще двома матеріалами – статтею про традиції волинського писанкарства “А вже недалечко червоне яєчко” та “Спогади цілительки” (про народну цілительку Ганну Куманську).
У “Літературній сторінці” маємо цікаві доробки в царині поезії (велика добірка віршів Петра Коробчука) та прози (новела Миколи Яненка “Материнська любов”). Уривок зі свого нового роману-есею “Тарас Шевченко: від імені до Місії” вмістив Ігор Ольшевський. Щоправда, якщо бути зовсім точним, то таких уривків два – ще один (присвячений поемі Великого Кобзаря “Гайдамаки”) надрукований у розділі “Рецензії. Відгуки. Анотації” разом із рецензіями Віктора Вербича (на роман Ліни Костенко “Записки українського самашедшого”) та Ольги Бредунської (на роман-біографію Олександри Ґандзюк “Лицар духу”, присвячений постаті вже згаданого Юліуша Словацького). Власне ж рубрику “Літературознавство” представляє дослідження доцента Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олени Кицан (вона ж – поетеса Олена Пашук) “Традиції східної поезії у творчості волинських поетів”. Рубрика “Творчий звіт” містить розповідь письменника та видавця Андрія Криштальського про волинський літературний десант до столиці України.
Культурологічних проблем торкаються доцент ЛНТУ Оксана Сільвестрова та професор Лесиного вишу Сергій Возняк. Відомий історик і краєзнавець Ігор Пасюк (завідувач Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки) досліджує історію украплень Волинської губернії часів Російської імперії та ІІ Речі Посполитої (з кінця ХVІІІ століття до 1939 року). а студентка Інституту філології та журналістики СНУ Ірина Дружук (у рубриці “Некрополь”) – варіантність у написанні антропонімів на Ладомирському цвинтарі м. Володимира-Волинського.
Українсько-польським зв’язкам присвячено матеріал Марії Кузьмич “Польські й українські журналісти наводили мости”.
Не обходить часопис і питання семіотики та семіології – причому тут маємо дивовижний синтез, як колись казали, “фізиків і ліриків”, оскільки рубрику репрезентують знаний художник, педагог, філософ, академік Міжнародної Академії Фундаментальних основ буття Орест Хмельовський (“Семіоконцепція походження букв сакральної азбуки”) та кандидат фізико-математичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Петро Трохимчук (“Проблема зближення вербальних та невербальних систем знань як основна проблема сучасної культури та науки”).
Значна частина матеріалів журналу присвячена музиці (зрештою, вже на другій сторінці обкладинки поряд зі барвистими світлинами Анатолія Юхтовського, Андрія Остапенка /та з архіву останнього/ можемо прочитати пісенний текст Василя Голюка “На Полісся вернулись лелеки”). Уже мовилося про пісенний блок рубрики “Мамине свято”. Його жанрово доповнює й інша постійна рубрика “Яровиці” – “У ваш пісенник”. Цього разу там представлена пісня славного польського композитора і поета Єжи Артура Костецького “Полісся чар”. Публікацію супроводжує стаття визначного поета, перекладача й публіциста Віктора Лазарука про цей твір (до речі, Вікторові Антоновичу вдалося цікаво інтерпретувати його українською мовою). Любителям джазу цікаво буде прочитати інтерв’ю студентки Лесиного вишу Катерини Возняк із учасниками гурту “Lutsk Jazz Friends” – Олегом Баковським (керівником), Русланою Моклицею, Артемом Петровським, Святославом Гавролем та Мирославом Кіруєвим.
Про секрети ландшафтного дизайну читачам розповідає Олег Шикалюк, про режисера та керівника народної аматорської кіностудії “Волинь”, заслуженого працівника культури України Бориса Ревенка – Дмитро Москалець (на жаль, у день виходу журналу життя Бориса Павловича передчасно обірвалося). Цікаві, оригінальні роботи представляє талановитий художник Євген Понагайба. Взагалі, часопис вирізняється ошатним дизайном, у ньому чимало цікавих ілюстрацій (зокрема й кольорових вклейок).
У рубриках “З народних вірувань” та “Наші обряди” читач знайде блискучі дослідження Валентини Кудрик, Віталія Клімчука та Віталія ж таки Хорлупського, присвячені народним традиціям. Згаданий уже В. Хорлупський умістив також у рубриці “Іст-мат” дотепний спогад про радянські часи.
У великій пригоді працівникам культури стануть тематичні сценарії Віри Кумановської, Любові Фрадинської, Віталія Клімчука та Олексія Терпелюка.
Тож, як бачимо, “Яровиця” зростає, наповнюється, набирається сил і несе неоціненні багатства народного духу до читачів, не даючи умам, серцям і душам їхнім перетворитися на занедбані “Сапалаївки”.
Максим КИРИЛЕНКО