Всього в Чортківському районі більше тридцяти територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею понад 52 тисячі гектарів. Два з них мають загальнодержавне значення: це лісовий заказник «Дача Галілея» та карстова кристалічна печера «Млинки».
“Дача Галілея» є одним з найбільших у районі заповідників. Суцільний лісовий масив площею 1856 гектарів протягся дугоподібною смугою шириною 1—3 км, а довжиною 12 км від східної околиці с.Росохач та південної с.Угринь, попри с. Улашківці та Озеряни майже до хутора Глибочок Борщівського району. Заказник знаходиться у користуванні Чортківського державного лісового господарства. Метою його створення є збереження унікального лісового масиву, як унаочнення досвіду лісорозведення в умовах Західного Поділля. Основними завданнями заказника є збереження у природному стані та відтворення лісових екосистем для наукових, господарських та пізнавальних цілей, поширення екологічних знань, підтримання загального екологічного балансу в регіоні. Під охороною у «Галілеї» знаходиться унікальна за своєю продуктивністю волога діброва з багатьма екзотами. Лісоутворюючими породами є дуб та граб з домішками ясена, липи та дикої черешні. Тут зростає багато рідкісних та екзотичних дерев: горіх чорний, горіх маньчжурський, сосна австрійська або чорна, сосна веймутова, модрина європейська, модрина японська, ялиця біла, ялиця дугласова.
Дуби, ясени та модрини у «Галілеї» просто таки вражають своїми розмірами. Під їхніми кронами прохолодно у найсильнішу спеку. У«Галілеї» збереглося декілька дубів-довгожителів, вік яких перевищує 150 років. Вони охороняються, як ботанічні пам’ятки природи. Унікальною є колекційна ділянка модрини європейської, створена наприкінці 19 століття лісничими Петровським та Вовком. Модрина продемонструвала у «Галілеї» надзвичайно високу продуктивність росту — ці дерева тут сягають висоти більш ніж 30 метрів. Під час досліджень “Галілеї”, проведених фахівцями Львівського національного лісотехнічного університету влітку 2005 року, цілком випадково було знайдено кілька екземплярів виду берека лікарська, занесеного до Червоної Книги. Ці рідкісні плодові дерева також варто взяти під охорону, як ботанічні пам’ятки. Тут сформувалися численні ареали лікарських рослин, деякі з них — рідкісні. У “Галілеї” знаходить собі місце для оселення значна кількість диких звірів та птахів: козуля, вепр, лис, борсук, пугач, боривітер, підорлик, польовий лунь, в умовах лісодефіцитності території сучасної України та неприпустимо великої розораності земель Тернопільщини “Галілея” набуває особливої екологічної, наукової та лісогосподарської цінності, як унікальна база генофонду лісових порід з багатим сортиментом, чудовими можливостями для селекції та насінництва, як елемент регіональної екологічної мережі.
На думку про рукотворне походження “Галілеї” наводить її правильна форма та особливості розташування — серед ланів на рівнинному плато. Припущення про штучне створення цього лісу певним чином підтверджують біологічні особливості його лісових культур, а також народні перекази. Втім, до версії штучного походження “Галілеї” існує багато запитань. Так, за результатами недавніх агрохімічних досліджень Львівського національного лісотехнічного університету можна зробити висновок, що значна частина грунтів “Галілеї” є типово лісовими за походженням. Скоріше за все, впродовж кількох століть зазнавали суттєвих змін розміри та межі території краю, зайнятої лісами, а також видовий склад деревостанів. Ймовірно, що саме “Галілею” позначено на відомій карті Боплана, датованій 1651 роком. Француз за походженням Г. Боплан служив картографом в короля Яна Казимира. На фрагменті його карти, на якому нанесено землі Західно-Подільського Придністров’я, кидається у вічі великий лісовий масив — чи не єдиний у таких розмірах на цих теренах! — розташований на північний схід, схід, та південний схід від Чорткова. Західна околиця цього лісу межувала з селами Скородинці, Біла, Росохач та Милівці, а східна доходила аж до долини ріки Нічлавки, межуючи з Гадинківцями, Шманьківцями та Чорнокінцями. Якщо Боплан відтворив кордони цього лісового масиву більш-менш правильно, то вони значно перекривають межі сучасної “Галілеї” і далеко не співпадають з ними. За межі окресленого Бопланом лісового масиву виходять лише сучасні ліси Білавіна та Глибочанська Галілея.
Вірогідно, що лише певну частину “Галілеї” було створено штучно у XVI — XVII столітті. Якщо ця версія справедлива, то цей ліс є зразком найдавнішого та найуспішнішого досвіду штучного лісорозведення в Україні.
Олександр Степаненко.