Ми, працівники редакції Чортківської районної газети «Голос народу», вкрай обурені поміщенням на офіційному сайті «Золотої Пекторалі» 30 червня ц. р. публікації під назвою «Чортківська районна газета «Голос народу» – бойовий листок Партії Регіонів?», розтиражованої іншими інтернет-ресурсами та друкованими ЗМІ з посиланням на «Золоту Пектораль», оскільки факти, наведені у ній, не відповідають дійсності, а її зміст наніс серйозну шкоду діловій репутації газети з майже 75-літньою історією, принижує честь і гідність її працівників.
Головному редактору журналу «Золота Пектораль»
п. Погорецькому В.А.
ЗВЕРНЕННЯ
трудового колективу Чортківськоїрайонної газети «Голос народу»
Ми, працівники редакції Чортківської районної газети «Голос народу», вкрай обурені поміщенням на офіційному сайті «Золотої Пекторалі» 30 червня ц. р. публікації під назвою «Чортківська районна газета «Голос народу» – бойовий листок Партії Регіонів?», розтиражованої іншими інтернет-ресурсами та друкованими ЗМІ з посиланням на «Золоту Пектораль», оскільки факти, наведені у ній, не відповідають дійсності, а її зміст наніс серйозну шкоду діловій репутації газети з майже 75-літньою історією, принижує честь і гідність її працівників.
Як відомо, законодавство вимагає подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію, що, на наше переконання, Вами не було дотримано. З публікації стає відомо, що, на Вашу адресу надійшов якийсь лист від окремих працівників бюджетних установ Чортківщини (чомусь не зазначені автори цього листа, що свідчить про його анонімність і взагалі закрадаються сумніви про його існування в природі), що їх, мовляв, райдержадміністрація заставляє передплачувати районну газету «Голос народу». Не беремося стверджувати, чи воно так насправді і є, адже за дії райдержадміністрації не відповідаємо, однак зі змісту листа не видно, аби він був призначений для оприлюднення. Але у будь-якому випадку Вами, як редактором, мали бути вжиті всі заходи для упевненості в об’єктивності та достовірності наведеної у ньому інформації, тим більше, якщо Ви мали на меті його оприлюднення.
Щодо «бойового листка» Партії Регіонів» – це взагалі якась нісенітниця. По-перше, ні за змістом, ні за формою районна газета «Голос народу» не може бути прирівняна до «бойового листка» (пошукайте у спеціалізованих виданнях значення цього терміну). По-друге, уважно передивіться бодай з початку цього року підшивки районки. Лише одного разу нами було подано звіт з позачергової партійної конференції районної організації Партії Регіонів («ГН» від 14 червня ц. р., № 24 (8414)) і більше про цю політичну силу ні у своїх матеріалах, ні у матеріалах дописувачів практично ніде не згадувалося. Більше того, значно частіше ми публікували матеріали опозиційних політиків, приміром, щомісяця друкуємо звіт народного депутата України І. Стойка про прийом громадян чи його привітання мешканцям Чортківщини.
Оскільки, на наше глибоке переконання, редакція «Золотої Пекторалі» не має доказів того, що зміст зазначеної вище публікації відповідає дійсності, вимагаємо від Вас на підставі чинного законодавства про друковані ЗМІ (пресу) в Україні оприлюднити наше звернення на Вашому сайті у якнайскоріші терміни. (Без своїх коментарів та замовлених «авторів»).
9. 07. 2013 р.
Любомир Габруський, Оксана Свистун, Анна Блаженко, Орест Лижечка, Тетяна Лякуш, Наталя Підперигора, Іванна Герасимів.
Від “Золотої Пекторалі” репліка: “Мешканцям Чорткова вже ніхто не зможе локшину на вуха вішати і наш коментар для них буде зайвим. Але до цієї теми, можете не сумніватися, ми ще повернемось…”.
Дійсно в газеті забагато хвалять владу, та й переповнена районка матеріалами про роботу владних структур, що аж ніяк недодає їй популярності. Треба частіше писати про простих людей, а не про “подвиги” влади” – спонсора. Що стосується примусу передплати – то це стопроцентна правда. Тільки на жаль редактор думає, що нагнаний тираж – то є добро. Як на мене позитив – це заслужений, зароблений тираж. А основне не тираж, не прибуток, а задоволені вірні читачі, які завжди знайдуть у своїй газеті щось цікаве для себе. А проблема теперішнього колективу районки в родинних відносинах редактора з керівником апарату РДА (одним із лідерів ПРердунів у районі)
Якщо бути об’єктивним – що в наш політизований час не так вже й просто, – то, з точки зору формальної логіки, важко запідозрити «Г.н.» в резонуванні політики синьо-білих, так само як і політики інших «кольорових». Зрештою, в нашій країні, області, районі, місті, се… (про село краще не згадувати) ЩЕ не було і ВСЕ ЩЕ немає партії так званого європейського типу. Єдиною регіональною партійною і, головне, міцною і дисциплінованою, як олов’яні солдатики, політичною силою є «регіональна партія», яка тримається, як в країні загалом, так і ТУТ зокрема, звісно ж не на ідеологія, а на «м’якому» залякуванні (а коли не допомагає, то і в «жорсткому» – по-комуняцьки), тобто, «затягуванні» держчиновників та бюджетників в свої лави, знаючи, що у разі їх відмови вступити, їм «світить» хіба що гусята пасти. Що ж до районних патріотично-демократичних та націоналістичних партійок одного лідера, то їм вже давно треба робити «чорну роботу» – «перти плуга» – між виборами, а не лише піаритись перед самими виборами, вискочивши на електоральний майданчик, «як пилип з конопель». Або ж чесно зізнатись і перед своїми членами, і перед симпатиками і, головне, перед собою в нездатності (чи неготовності) до політичної боротьби з таким підступним і сильним суперником, як ПР, і … саморозпуститись. І почати з «чистого аркушу». Але ТАК почати, щоб повірили і підтримали.
Прикро те, що в нашому місті, районі, області немає не те що ГАЗЕТИ, а й навіть «бойового листка» (тут не можна не погодитись з «колективно-корпоративним» обуренням колективу газети, яка не тягне на це незаслужене «звання»), а є такі собі хронографи подій та інформативно-рекламні додатки. Насправді, якби газета «Голос (без) народу» (чи «Народ (без) голосу»?) та її «трудовий колектив» були дійсно незалежними від примхів «руки дающої», тоді й читабельнішою була вона не за «статистичними даними», але й за кількістю реальних читачів. Але ж, зрозуміло, влада не дозволить такої демократичної «розкоші»! Та й сам колектив, здається, не дуже страждає від залежності та «милості» спонсора/спонсорів. Що насторожує в «Зверненні», так це його одностайно корпоративний «присмак», а це водночас змушує згадати старі «добрі» часи «одобрямсу». Адже працюючи і проживаючи в ЦЬОМУ місті, знаючи його порядки і «уподобання» місцевої публіки, не можуть газетярі не знати, як їхні земляки «читають» газети, зокрема, і «Г.н.» з її «критичним» контентом. Шкода, що в колективі не знайшлось «білої ворони», яка б не лукавила і, принаймні, відмовилась ставити свій підпис під «зверненням» або ж висловила свою особливу – неупереджену – думку. Але …
На жаль, як мені здається, газета не зацікавлена в об’єктивній оцінці праці її колективу. Очевидно, не так вже й легко «замиленим оком» дивитись на те те, що в цьому «королівстві» вже давно «ЩОСЬ прогнило». І про це треба писати чесно і відверто. А не лише фіксувати події та «подвиги» своїх спонсорів, які повинні служити своєму народу, місту, району, а не творити з них таких собі кумирів містечкового «розливу».
Не смішіть народ редакція не писала цего листа(знаю точно-остаточно) а писав сам паноцький редактор якому аж слина-яд з писка бризкає коли мову веде про пектораль і його редактора. а хто як не Голос ваш кожен номер розписує про роботу влади а вона якої масти не білосиньої, дозвольте запитати? та Гамбурський боїться цілого світу а влади певно ж як дідько ладану от і лазить навколішки перед усіма хто йому тираж робить.