У Біблії ми знайдемо різні приклади зради, які повинні були б послужити уроком для думаючих і зрілих християн, але, на жаль, частково збуваються слова Христа: «І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти» (Mт. 24:10).

Каїн підступно покликав Авеля піти з ним у поле, де й убив його через заздрощі, тому що Бог його жертву не вподобав, а жертву Авеля прийняв (Бут. 4). Каїн назавжди став символом зрадницького братовбивства.
Тричі апостол Петро зрадив Ісуса, відмовляючись прилюдно од Нього. Через зраду повісився Юда.
…Чому відступників у нас так много?
І чом для них відступництво не страшне?
Чом рідний стяг не тягне їх до свого?
Чом працювать на власній
ниві — стид,
Але не стид у наймах у чужого?
Іван Франко
М.Костомаров, П.Куліш на допиті в царському Третьому відділенні відреклися від Тараса Шевченка, чим навісили на себе клеймо зрадників.
Зраджують свої — і саме й лише свої. Ворог зрадити не може — на те він і є ворог. Трагедія в тому, що занадто часто зраджують ті, хто користується повною довірою.
Зрада розглядалася в історії, і зараз часто розглядається не як «вчинок Юди», а як така собі хитромудра, до того ж успішна «політтехнологія». Соромитись немає чого.
Згубна суть відступництва у лиховісний спосіб «пригладжується», нівелюється через різні іронічні сучасні «меми» на зразок «зрада чи перемога?». До того ж, впливає та сама «амбітність». Насправді ж все дуже серйозно — війна це показала.
Мотиви зради — дуже різноманітні. Зовсім не обов’язково провідним серед них є жадоба до грошей. Важать ще такі спонуки, як честолюбство, заздрість, навіть прагнення здобути «лаври Герострата» — того стародавнього грека, який так жадав слави, хай страшної, що спалив заради цього величний храм Артеміди в Ефесі. Але є спільне, що об’єднує зрадників, — егоїзм, свідоме відкидання інтересів Батьківщини, взагалі всього, що стоїть над власним дорогоцінним «Я». Пропаганда в олігархічних ЗМІ сприяє цьому.
Малоросійство, відсутність гідності, внутрішнє убозтво — ось «невичерпне джерело» відступництва. «Малоросійство — це капітуляція ще перед боєм» (Євген Маланюк).
Відступництво виростає з певних різновидів «гнилих компромісів», які досить часто виявлялися компромісами на користь ворога. Поширену серед нашої еліти ХVІІІ — ХХ століть «подвійну лояльність» (хай супроводжувану сентиментом до всього українського) варто розглядати саме в цьому контексті. Поточне політичне життя України зразка 2019 року спонукає тут до тяжких і болісних роздумів…

Зиновій Бичко, НСЖУ

Leave a Reply

Your email address will not be published.