Українці які  знайшли прихисток під час війни, нав’язаної російською федерацією, і проживають у німецькому місті Гайльбронн, провели мітинг, присвячений Основному закону країни – Конституції.

Зібрання розпочалося з виконання державного Гімну, який є у ряді наших символів, до яких належить також Державний Прапор України, Державний Герб. Так записано у Конституції, Основного Закону нашого народу, прийнятого 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання.

Славень України присутні виконали разом із вихованцями Народного художнього колективу вокально-хореографічного ансамблю «Зернятко», який прибув із Києва.

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Так записано в головному документі. Наша незалежність стала поперек горла затятому ворогу, який всі тридцять років точив зуб на наш народ. 24 лютого 2022 року став для нас навіки чорним днем календаря. Росія прийшла з війною. Ми вдячні не лише Європейським державам, державам, які стали солідарні з нашим народом, дали прихисток під дахом своїх країн.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України». Ці статті Конституції особливо важливі сьогодні. У лавах нашої армії наші брати, сестри, друзі, колеги, Немає такої родини, якої б не торкнулася ця велика біда.  Володимир Джулай, військовий, який отримує медичну допомогу у Німеччині, наголосив на важливості постійної допомоги побратимам, які щоденно мають у цьому потребу. Особливо це стосується зброї. Хоча, на фронті всіляка допомога має значення.

Анастасія Козак, громадська діячка, розповіла присутнім про те, яка допомога була надана військовим за зібрані пожертви минулого разу. Це обмундирування, медичні преперати, турнікети.

Що говорить Конституція про мову – ознаку нації? «Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Якщо заглибитися в історію, побачимо, що протягом 75 років і дотепер росія нав’язувала свою мову на теренах нашої держави. Коли нам мама співала колискову українською, її називали нацисткою, коли у школі говорили українською  називали націоналістами. 

А ми не задумуючись над тим, що нас позбавляють мови, а значить і рідної домівки, бо тільки у своїй хаті і правда і воля, не задумувалися про те, що не існує російськомовного німця, російськомовного француза, російськомовного литовця. А у нас є російськомовний українець. Але ж нас не беруть на роботу у Німеччині, бо ми знаємо російську. Кожна країна стоїть на сторожі своєї мови.

Все це росією робилося послідовно, нав’язливо. Ми втрачали кращих письменників, яких убивали, катували за те, що вони творили рідною мовою. Патріота Степана Бандеру оббрехала радянська пропаганда, досі лякають його іменем.

– Українська громада Гайльбронну робить все можливе для того, щоб зберегти рідну мову далеко від рідної країни через наше підростаюче покоління. Батьки, допомагайте нам у цьому, говоріть з дітками рідною, читайте українські книжки, бо не буде мови, не буде країни, не буде куди повертатися нам з вами. Мова це наша земля, наші водні простори, наше небо, – до моїх слів приєдналася родина Олександра Величко і Анни Федоренко, які в повній мірі зрозуміли значення українського слова після вторгнення російського окупанта. Борис Грінченко, автор словника української мови сказав: «Яка мова, такі й думки. Московська мова, то і думки московські».

 Немає нічого найдорожчого на землі, ніж діти. Їх права захищає наша Конституція. Працює Сімейний кодекс у якому виписано положення щодо загальних гарантій захисту прав дитинства. Війна принесла море горя, сліз, стресів, переживань найменшим мешканцям нашої країни.

 Росія вкрала у них не лише дитинство, а і їхнє життя, позбавила рідної домівки. Вивозячи  до своєї недокраїни наш генофонд, Про це  говорилося на  саміті миру у Швейцарії 15 червня, у якому взяли участь 93 країни із 195, що існують у світі. Йшлося про депортацію дітей з України і про їх повернення додому.

Говорили і ми про цю проблему на одному із мітингів нашої громади. Про це потрібно пам’ятати, про це потрібно кричати на увесь світ.

За цей злочин проти людяності путіна засудив Міжнародний кримінальний суд у Гаазі.  Видано міжнародні ордери на арешт президента росії, якого звинувачують в незаконній депортації населення та дітей з території України до росії.

На святі були присутні вихованці Народного художнього колективу вокально-хореографічного ансамблю «Зернятко», створеного за ініціативи директора Будинку дітей та юнацтва «Вітряні гори» міста Києва Раїси Заклецької.   У 2024 році колектив  виступає у Штутгарді, Гайльбронні, Кірні, Лангені, Комбленці, Люксембурзі з купальською, патріотичною програмами, українськими народними піснями та танцями, авторськими та популярними піснями Німеччини, Люксембургу.  Основна місія донести свою унікальну культуру країнам, у яких буває ансамбль.

Виступаючи на мітингу, Раїса Заклецька наголосила, ми зараз виборюємо найголовніше, що закладено у Конституції – право на життя!

Ансамбль «Зернятко» несе українське мистецтво в світ. Вони виступали в 38 країнах:  Італії, Іспанії, Франції, Греції, Болгарії, Чехії, Румунії, Швейцарії, Туреччині, Сінгапурі, Японії, США, Великій Британії, Нідерландах.

Маленькі посланці миру підтверджують високе лауреатство міжнародних та всеукраїнських конкурсів, володарів Ґран-прі, для хорів народної творчості. Ансамбль «Зернятко», за поданням товариства «Україна-Світ», нещодавно нагородили Національною премією «Скарб Нації».

Ці діти не стоять осторонь подій, які відбуваються в Україні. Ними зароблено і перераховано один мільйон гривень в результаті турне Європою, куплено дрон, придбано потрібні речі для військових.

Виступаючи перед глядачами діти підтверджують своє право на мистецтво, закріплене Конституцією України.

Анастасія Козак подарувала артиснам і керівникам Раїсі і Іванні Заклецьким футболки з символічним малюнком і написом «Моліться за Україну»

Живемо з думками про майбутню Перемогу України, – такими словами попрощалася із присутніми одна зі організаторів, модератор мітингу

Віра Марущак,

письменниця, журналістка

Leave a Reply

Your email address will not be published.