(До 150-річчя з дня народження видатного українського вченого- сходознавця)
10 квітня 2021 р. на платформі Google meet відбулася публічна он-лайн подія присвячена тюркологічним студіям А.Кримського. Метою заходу було привернути увагу та актуалізувати вагомий внесок А.Кримського у розвиток сходознавства в Україні, та тюркології зокрема.
Куратор проєкту: журналіст, письменник, ведучий Ютуб-каналу журналу «Дніпро» Ярослав Карпець.
Він привітав присутніх, звернувши увагу, що дана подія є інтернаціональною та представив спікерку – Ганну Рог, к.філол.н., ст.н.с. відділу Сучасного Сходу Ін-ту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, яка була на зв’язку зі студією з Німеччини.
Ганна Рог почала розповідь з того, що відчуває подвійну відповідальність, так як є співробітником Інституту сходознавства, який носить ім’я А. Кримського. Упродовж онлайн-події буде намагатися зробити аналіз тюркологічного доробку вченого, творів, які були перевидані Інститутом Сходознавства та зупиниться на незакінченому романі «Андрій Лиговський» (розділ “Туапсе”).
Свою розповідь почала з біографічних даних, бо без цього не можна осягнути становлення особистості Кримського.
Найбільш яскраво про нього сказав О. Пріцак, який очолював Інститут сходознавства у 1990-ті рр., що примітною рисою є роздвоєння між природним батьком сходознавством і придбаним – українознавством. Батько А. Кримського Юхим Степанович був кримським татарином з білоруським корінням. Мати Аделаїда Сидоровна – литовською полькою. Дід же був кримським ханом. Агатангел змалку любив читати. Бібліотека батька нараховувала 2000 книг. У 18 років Кримський вивчив свою першу східну мову – турецьку. У 1892 р. закінчив Лазарівський інститут східних мов у Москві. Отримав стипендію на стажування у Сирії та Лівані. Український період почався з 1918 р. куди він приїхав на запрошення взяти участь в організації Української академії Наук. З 1918 по 1928 р. був її незмінним Вченим секретарем. Кримський – один з найвидатніших вчених Європи. Володів майже 60 східними мовами і діалектами, автор близько 500 енциклопедичних статей, багатьох художніх творів. Високоталановитий поет. Написав поетичну збірку «Пальмове гілля».
Агатангел Кримський здійснив ряд перекладів з арабської, перської, турецьких мов, з арабського та турецького фольклору. Він переклав Коран. Завдяки йому український читач познайомився з творами Антари, Джама, Міхарі-хатун, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Фірдоусі та низки інших.
Аналізуючи твори вченого, треба зрозуміти у чому полягає феномен А. Кримського або хоча б наблизитися до цього.
Переходячи безпосередньо до тюркологічних студій, пані Ганна звернула увагу на праці Кримського які були перевидані інститутом сходознавства.
Це – «Вибрані сходознавчі праці у 5-ти томах». Т. 2.
І-й том. Входить п’ять праць цього періоду .
Одна з них «История Турции и ее литературы». Історія Туреччини: звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності. У працях досліджена велика кількість джерел. Яскраво показано розвиток мови, культури та літератури Туреччини.
До ІІ-ого тому увійшли переклади віршів Тараса Шевченка «І день іде, і ніч іде» і «О люди, люди небораки…» турецькою мовою (1923 р). До А.Кримського Тараса Шевченка турецькою ніхто не перекладав.
Особливої уваги вимагає Кримський доробок ученого-сходохнавця. «Студії з Криму» увійшли до ІІІ-ого тому «Вибраних сходознавчих праць у 5-ти томах».
Зв’язок з Кримом тривав все його життя, його студенти були з Криму. Він часто бував у Бахчисараї, Ялті. Співпрацював з просвітителем та видавцем Ісмаїлом Гаспринським. У Бахчисараї часто бачився з викладачем знаменитої Зинджирли-медресе Ісмаїлом Лемановим. Теплі стосунки пов’язували Кримського з істориком і філологом Османом Акчокракли, з професором Бакинського університету, філологом і поетом Бекіром Чобан-заде. Серед його друзів був і молодий кримськотатарський поет Абдулла Лятіф-заде, з яким Агатангел Юхимович обговорював розвиток і проблеми кримськотатарської художньої літератури.
Серед авторських творів до «Студій з Криму» увійшла й розвідка Костя Харламповича «Листування запорізьких козаків із султаном. З доповненням Запорізького листа в літературній обробці Степана Руданського». Кримський друкує своє велике дослідження «Сторінки історії Криму і кримських татар», у якому є розділи «Татари», «Нариси історії Кримського ханства», «Хронологічна таблиця кримських ханів», «Чуфут-Кале», «Про долю українських бранців у Кримському ханстві». Окрім того, Кримський розмістив у збірнику статті «До історії сучасних 25% татарського населення в Криму» й історіографічну роботу «Література кримських татар».
Влітку 1917 р. Кримський їде до Трапезунду, окупованого рос. армією у відрядження зі спеціальною місією збереження пам’яток історії «…Чтоб охранять от московской солдатни». Там він поклав свої спостереження на поезію. Так вийшов поетичний цикл «В Трапезунді».
Кримський дуже ретельно ставився до своїх бібліографічних даних. Це численні зошити, куди він ретельно заносив свої статті. Перша бібліографічна збірка вийшла у 1903 р. ще під час його роботи у Москві.
Слід згадати про псевдоніми Кримського за якими можна ідентифікувати його доробок.. Особливо його статті у Галицькому часописі, де він друкувався під псевдонімами. Найбільш популярним був А. Хванько. Також Хванько Кримський, Івхимець, Панько Рогач та Мирза Джафар.
Як літературознавець Ганна Рог не могла не згадати роман «Андрій Лаговський» (1905, повністю опублікований у 1972 році). Зокрема ІІ-га частина «Туапсе». Написаний у класичному модерністському стилі. Соломія Павличко відносить його до політичного роману. Щодо модернізму, то присутні всі риси: інтелектуальний головний герой, авантюрна складова – сімейний конфлікт. Роман пронизаний автобіографізмом. Політична складова – у розділі «Туапсе» поставлене питання, як так сталося, що росіяни витіснили черкесів на Кавказ. Т. Гундарова відносить роман до колоніального, так як головна складова – це головний герой їде на край імперії у глухий куток. В даному випадку Туапсе. У цьому романі головний герой лікар, але він перекладає з турецької, причому, в романі, під час перекладу він використовує правила, які може знати лише добрий фахівець-сходознавець.
Під кінець он-лайн події спікерка зробила висновок, що Агатангел Кримський писав на випередження десь на 100 років. Є припущення, що він перестав писати, бо не відчував, що аудиторія розуміє його послання. Його наукові праці і зараз досить актуальні. Тому можна сказати, що феномен А. Кримського полягає у тому, що він писав вже для наступних поколінь.
Тетяна Григоренко,
старша наукова співробітниця
Черкаського обласного
краєзнавчого музею