Нині, коли світ виборсався із Господніх рук і танцює під дудку нечистого, інтенсивно деградують християнські чесноти, зокрема БЛАГОЧЕСТЯ. Це питання духовної навички, до якої людина повинна свідомо прямувати ціле своє життя.
Благочестя — це істинне богошанування, благоговійне признання божествених істин та їхнього виконання на ділі. Іншими словами, це безумовне дотримання правил віри, вірність релігійним зобов’язанням поєднана з доброю поведінкою.
Цікавою є думка святого Йоана Ліствичника про благочестя, яке немає якоїсь спеціальної форми, це скоріше життя у Богові, чи біблійною мовою – ходіння перед Богом. Коли людина навертається до Бога, то єдине, від чого їй треба відмовитись, це від гріха, все інше вона може залишити собі. Весь світ, це храм Божий, а все твоє життя, це богослужіння. Немає якогось спеціального благочестя, є лише твоє життя, а в цьому житті є храм, сім‘я, богослужіння, друзі, молитви, робота, піст, зустрічі, обов‘язки, можливості, успіхи, невдачі… І не треба ці речі протиставляти між собою. Життя, це дар Божий, а все, що ми маємо, це можливість.
Як бачимо, об’ємне й вагоме в нашому житті дарування Творцем, необхідно наполегливо плекати, збагачуючи своїм досвідом.
Зиновій Бичко, м.Львів