21 листопада за відновленим старим стилем у церковному календарі українців тепер відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці – “ВВЕДЕННЯ”, або “ТРЕТЮ ПРЕЧИСТУ”. За юліанським календарем це свято припадало на четверте грудня.
У Святому Євангелії нічого не згадується про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва (“ДРУГА Пречиста”) й Успіння Божої Матері (“ПЕРША Пречиста”), засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Церковні джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Назвали її Марією. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Первосвященник Захарія разом з іншими священниками у найкращому облаченні вже чекав Діву Марію на паперті, оскільки від Святого Духа йому було дано знати, хто саме прийде у храм. У деяких церковних творах це оповідання доповнене суттєвою деталлю: натхненний від Духа Святого, первосвященник увів майбутню Богоматір у Святая Святих храму — місце, що заховане від людських очей завісою, тому що саме там перебувала незрима Слава Господня. Тільки первосвященник Захарія мав право заходити туди з очисними Жертовними Дарами і то лиш раз на рік. Тому всі очевидці тієї події дивувалися й вбачали у ній чудесне Господнє знамення. Як розповідається далі у «Євангелії Якова», Марія «виховувалася, як голубиця у храмі Господньому, і одержувала вона їжу з рук ангелів». Тут вона дістала високу освіту й побожне виховання, крім того, навчилася виконувати всілякі ручні жіночі роботи. За християнським тлумаченням, свято Введення розповідає про те, як перша з роду людського — Богородиця вступила до незбагненних глибин спілкування з Богом.
…У календарному циклі українського народу свято Введення завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік. Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці “на Введення” прийде до хати, той буде першим “полазником” – тим, хто приносить добро чи якесь лихо – на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка – “то вже добра не жди”. Недобре також, якщо хтось із сторонніх приходить в цей день щось позичати. Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає дуже виразно: “до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає”; жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев’ятого четверга (після Різдва Христового) не годилося бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. …А ще через страх зневаги від людей, треба було й коноплі потерти до Введення. Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб “прядиво пішло на руку”. Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати. Як із іншими великими річними святами, і це свято пов’язувалося з культом померлих родичів: “На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається “Видінням” (народна етимологія Введіння — “видіння”), що душа бачить своє тіло”. В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: “Третя Пречиста снігом покриває”.
Народні прикмети на ІІІ Пречисту :
• “Як горобець нап’ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія трави”.
• “Як є на Введення вода, то буде в літі молоко”.
• “Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде”.
• “Введенські морози ще зими не роблять”.
• “Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома”.
Отож… Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто,
прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста,
прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
Прийшла Пречиста – на дереві чисто,
а прийде Покро́ва – на дереві голо.
А ще Пречиста – картопля чиста.
Перша Пречиста жито засіває,
Друга Пречиста – дощем поливає,
А ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА – снігом покриває.
Ірина Вовк – поетка, драматург, етнограф, релігієнавець,
Членкиня НСПУ.
М. Львів.
За виданням “Ірина Вовк. За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь”. – Львів: Сполом,2015, 2019, 2024.
Leave a Reply