Є люди, у яких живе Бог; є люди, у яких живе диявол; а є люди, в яких живуть тільки глисти. Саме до таких належать належать особи невдячні. Подяки ми вчимося з дитинства. Ми вдячні мамі і татові, сусідці, що вгостила цукеркою, друзям, кожному дню життя, Богові.
Слова подяки – це не просто правильні вирази, які потребує суспільство. Це стан душі. Не забуваймо дякувати, не соромтеся слів вдячності. Єдине побажання — вимовляєте їх щиро! Невдячність і байдужість — це ракова недуга! Відбувається конкурсна комісія виборів директора школи… Крім чинного, слимаком заповзає сюди пігмей, якому директор школи свого часу подав щиро руку допомоги. Відігріта змія в пазусі завше віддячиться — неодмінно вжалить! Комісія на боці лицеміра. Усе тут куплено, спроектовано… Працьовитого ще й бито за його ж жито. Однак підлі й невдячні люди з часом неславно завершують свій зрадницький шлях: їх розум потьмарюється. Недаремно ж їх Біблія називає безумними (“Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”” – Псалом 13:1).
Бичко Зіновій, НСЖУ