Великдень, Пасха або Христове Воскресіння – найвеличніше із християнських свят Церковного року. Воно також є найдавнішим і найбільш урочистим. Йому передує найдовший у році Великий сорокаденний піст, а також суворий Страсний тиждень.
У давнину, свято Воскресіння Христового святкувалося разом із єврейським святом Песах – свято виходу євреїв з Єгипту і в основному мало сумний відтінок, адже нагадувало не стільки про Воскресіння Ісуса, скільки про його смерть. У ІІ столітті було запроваджено святкування Великодня як дня радості, а не смутку, дня прославляння, а не скорботи. Окрім цього, у 325 році на Першому Вселенському Соборі у Нікеї було встановлено дату відзначення Паски, а також було дано вказівку не дозволити святкувати християнам Великдень разом з єврейським Песахом.
Так, дату святкування Великодня призначили на першу неділю після весняного рівнодення, але лише в тому випадку, якщо у цей день не припадає єврейська Паска. В протилежному разі, дату посувають на тиждень далі. Майже через триста років на Шостому Вселенському Соборі було визначено урочисте святкування Світлого великоднього тижня. Відповідно до юліанського та григоріанського календарів існують відмінності у святкуванні Великодня у християн західного та східного обрядів. Хоча, існують випадки, коли дати святкування Великодня у католиків, православних та греко-католиків – збігаються. Так, приміром, було минулого року. Цьогоріч, християни західного обряду відсвяткували Великдень на тиждень раніше.
Щороку, відвідуючи Воскресні святі Літургії із промов священиків знову і знову можна почерпнути розуміння винятковості та унікальності, а також важливості християнського свята Великодня, що фактично стало переломним і водночас ключовим моментом усієї християнської традиції, а також і суттю, зерном усього християнства. Апостол Павло у своєму першому постанні до Коринтян писав, що «коли б Христос не Воскрес, уся християнська віра була б марною».
Воскреснувши із мертвих, Ісус показав перемогу Добра над Злом, Життя над Смертю, любові над ненавистю, прощення та спасіння над гріхом. Великодня Служба не обходиться без знаменного урочистого прочитання слів святого Івана Золотоустого, в яких звучить уся велич і винятковість Христового Воскресіння: «Де твоє, смерте, жало, де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють Ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і немає жодного мертвого у гробі, бо Христос Воскрес із мертвих і став первістком померлих».
Радісно оспівується подія Воскресіння христового в церковній пісні до Богородиці: «Ангел сповістив Благодатній: «Чистая Діво, радуйся!». І знову кажу: Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди, веселіться. Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над тобою зійшла, радій нині й веселися, Сіоне, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, Воскресінням Сина Твого».
Як і практично з кожним великим християнським святом, із Воскресінням Христовим пов’язано багато традицій, вірувань, звичаїв та обрядів, які сягають корінням сивої давнини і багато в чому мають язичницькі паростки. Вони, в основному, стосуються урочистого вшанування весняного періоду та благодатного сонця, яке, вважалося, у ці дні дарує землі проміння для плодючості. Як Воскрес Христос, так само, вірили наші предки, воскресає земля після зимової сплячки, розквітає та оживає природа, набирає сили її творче родюче начало, яке, у підсумку, обдаровуватиме врожайністю та достатком.
Великдень традиційно є родинним святом, яке прийнято відзначати з рідними людьми, а також, згадуючи та віддаючи шану померлим членам родини. Окрім того, що за святковим столом родина розділяє страви пасхального кошика, існує традиція також поділитися цими стравами із померлими з родини. Відтак часто на могили своїх рідних люди приносять писанки та маленькі пасочки.
Власне, практично кожна страва із пасхального Великоднього кошика має своє символічне значення. Так, сама Паска означає Воскресіння, а також є символом Небесного Царства та Спасіння Людського Роду. Пасхальні яйця є символом Життя, відродження та плодючості, а також символом народження нового. Писанки ж, окрім символу Життя, несуть у собі значення нової надії та вічний руху, невпинності, достатку, радості та любові. В залежності від того, які розписи були в основі писанки, її символічне значення могло дещо змінюватися. Звичай обмінюватися крашанками і писанками на Великдень зберігається і до нині, при цьому, промовляючи Великоднє привітання: Христос воскрес!» і, відповідаючи, «Воістину Воскрес».
Молочні продукти, зокрема сир та масло, що їх традиційно кладуть до пасхального кошика, символізують Божу благодать яка приходить до нас з народження, як материнське молоко приходить до дитини. М‘ясні ж вироби, такі як шинка і ковбаса що їх християни також неодмінно кладуть до кошика, є символом жертвенності та душевної радості людини від того, що вона ходить стежками Божими і виконує волю Всевишнього. Сіль, яку освячують у пасхальному кошикові, символізує достаток та повноту, оберігає родину від сварок та непорозумінь, оскільки вказує на духовну чистоту людини. Хрін, що також є неодмінним атрибутом великоднього кошика, символізує духовну міцність людини і її фізичне здоров’я. Яким міцним є коріння хрону, такою ж міцною має бути віра християнська у Воскресіння Ісуса і пошана до традицій християнства. Свічка, яку запалюють у кошику під час освячення, символізує світло, яке приніс із собою Воскреслий Христос, аби оживити людську душу, врятувати її, засвітити світлом очищення. Це світло освічує дорогу християнам у їхньому повсякденному житті, дозволяє перебувати на справній стежці, йти нею і освячувати шлях іншим.