Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.
«Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням,…» (Стихира Пасхи)
Христос Воскрес!
В цьому році святкування Пасхи, найбільшого християнського свята в церковному році, співпало з драматичним періодом виборів глави держави. Ми пережили кілька хвилюючих тижнів передвиборчої боротьби, які змусили переживати всю країну. Вибори завершилися. Комусь вони принесли радість перемоги, а комусь розчарування. Це – реальність нашого сьогодення. Вибори завершились, але життя продовжується. Відразу після виборів ми ввійшли в іншу реальність – в літургійну реальність Страсного тижня і Воскресіння Христового. Це особливий період церковного року, в якому ми входимо в таїнство страстей, смерті і Воскресіння Спасителя. Ці події мають вплив як на долю всього людства, так і на наше життя. Церква пропонує доторкнутися до ран Спасителя, йти з Ним по хресній дорозі, стояти під Його Хрестом, щоб ввійти в радість Його воскресіння, розділити і прийняти воскреслого Господа у своє життя, і дозволити Йому вести нас за Собою.
В період Страсного тижня ми духовно зустрілись з Христом зрадженим, страждаючим, зневаженим, скатованим, розп’ятим. Ми співпереживали з Ним і намагались зрозуміти чому Він прийняв такі зневаги, страждання і таку ганебну і страшну смерть?! Так, Він приніс Себе в жертву за все людство – Він прийшов, щоб померти за всіх: «… Але на теж я і прийшов – на цю годину!» (Ів. 12, 27), щоб «…віддати своє життя як викуп за багатьох.» (Мр. 10, 45). Його смерть відкрила двері Неба для всіх людей!
Але ж міг вибрати, оскільки Йому все можливе як Богу, легшу смерть. Чому дозволив себе так зневажати і так страждати? А в який інший спосіб Бог мав виявити Свою любов до людини? Господь волів не лише вмерти за нас, а й якнайповніше виявити світу Себе – що Бог є Любов. Як довести людям, що Він їх любить?! Як виявити свою любов до людей?! Не може бути більшої жертви, ніж смерть за того, кого любиш. Але смерть – це мить. Напевне тому Господь й зволив прийняти страсті, щоб показати, що ні страждання і зневаги, ні катування і смерть на хресті не є для Нього перешкодою, щоб виявити свою любов до людини.
Богослужіння Страсного тижня і самої Пасхи, як і всі богослужіння церковного року, служать не лише для пригадування нам історії спасіння, але й наближають нас до Бога, щоб ввести Його у наше реальне життя. Це дає нам змогу шукати і знаходити у Ньому відповіді на виклики і проблеми та черпати в Ньому силу. Це передбачає прийняти спосіб Його мислення і життя, щоб дивитися на світ Його очима. Бог об’явив себе як той, Хто віддає Себе за всіх.
Наша пасхальна літургічна дійсність, яка бере свій початок від факту Воскресіння, єднає нас з Воскреслим Господом, робить дійсною Його присутність у реальному житті. Богослужіння стає життям – літургічна дійсність переходить у наше реальне життя. Тому пасхальні відправи не тільки нагадують, але єднають нас з Воскреслим Господом. І Він може брати участь у нашому житті через наше: «хай не моя, а Твоя буде воля!» Господи (Лк. 22, 45). Він чекає на це наше бажання жити згідно Його волі. Бо на те Він прийшов, щоб змінити світ, діючи через тих, хто в Нього вірує. Його прихід і діяння не обмежуються часовими та історичними рамками. Тож не гаймо часу, а відновлюймо свою єдність з Господом і єдність між нами, яка дещо ослабла через політичні баталії. Він той, хто єднає, а єдність народу – це життєво важлива умова існування держави і успішного руху вперед всього суспільства.
Нас хвилює майбутнє. Що буде з нами, з Україною? Це хвилює всіх. Мільйони людей молились за щасливі вибори і за кращу долю України, але у кожного була своя мрія. У когось мрія здійснилась і він радіє, а хтось переживає розчарування. Але як надмірна радість, так і розчарування не відображають реального стану речей, і що найважливіше, віддаляють від Бога. Наша християнська віра вчить нас жити в реальному світі та тверезо оцінювати дійсність. Віра вчить нас мудрості, а «мудрість розумного –свій шлях знати.» (Прип. 14, 8), йти вперед – не зупинятися! Сьогодні вже не так важливо, хто переміг на виборах, головне, щоб не програла Україна. Важливо, щоб всі зрозуміли, що ми є один народ, який прагне життя, гідного людини, і мирного, щасливого і впевненого майбутнього. Цього хочуть всі. Але для цього треба всім разом не втратити, а зберегти все те, що ми здобули за останні роки дуже дорогою ціною. Це фундамент, на якому можна будувати майбутнє. Без цього ми не існуємо як вільний народ. Дуже важко чогось досягнути, і дуже легко є все втратити.
Ми молилися, молімось й надалі, бо хто молиться, той зростає у вірі, а хто вірує, той надіється і йде вперед, бо немає віри без надії. А хто йде вперед, той досягає мети. А мета у нас всіх одна, тому треба йти разом, не бачити у ближньому опонента чи ворога, а свого брата, який теж хоче щасливого і гідного життя. Чим більше щиро молимося, тим ближче наближаємось до Христа і один до одного, тим швидше ми станемо єдиним Божим народом. Пам’ятаймо – ні одна молитва не є даремною! І нема часу на надмірні емоції та розчарування, нас чекає одна дорога до спільної перемоги! Молімось, зміцнюймо єдність, не будьмо пасивними спостерігачами і байдужими до нашого суспільного життя. Попереду в нас довгий шлях будування своєї хати – спільної для всіх! Просімо у Воскреслого Христа мудрості знайти шляхи до порозуміння в наших родинах і у нашій спільній родині – великій спільноті українського народу. Пам’ятаймо – Богові не все одно, що буде з нами. Він помер за нас! Він воскрес із мертвих і для Нього, отже, немає нічого неможливого. Він з нами завжди, Він не відступить. Він веде і не покине нас – наш воскреслий Господь.
Виходячи з Храму після Пасхальної відправи, ділімося з усіма радісною присутністю воскреслого Господа в наших серцях. Його нема в гробі, Він воскрес! Він є всюди і все наповняє, Він є в нас і з нами! І це не віртуальна ілюзія, а реальне життя з Христом і у Христі, в яке входимо вірою!
Вітаю з Воскресінням Христовим все духовенство і вірних Бучацької єпархії. Вітаю всіх хворих, одиноких, потребуючих, біженців, переселенців. Вітаю родини наших воїнів, а особливо родини загиблих наших героїв. Вітаю наших воїнів-героїв, які ціною власного життя захищають нас і всю Україну. Нехай радість Христового воскресіння прожене всякий смуток і зневіру з наших сердець і дасть впевненість у перемозі!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
+ Димитрій Григорак
Єпарх Бучацький