Якоюсь особливою внутрішньою тишею зігрілося єство від роздумів про хліб… «Хліб святий — дар Божий», – мовить душа народу. А перед очима чомусь мимоволі промайнули численні кінокадри із улюблених старих і добрих фільмів-казок, де усміхнена бабуся ласкаво переповідала дивні історії та частувала смачним щойно випеченим хлібом…
Яка ж то дивина – людство відкрило для себе хліб понад сім тисяч років тому, а перше борошно добували задовго до винайдення млинів, імовірно розтираючи зерно на пласкому камені. Від діда-прадіда відомо, що хліб займав чільне місце у побуті та родинній обрядовості, з ним пов’язували численні прислів’я і вірування. Наголошуючи «Хліб усьому голова!», відводили йому ключову роль у чисельних родинних обрядодійствах та на Зажинках, Обжинках, Проводах, на Різдво та Русалії, ним благословляли шлюб та дітей у далеку дорогу.
А ось сучасні господині дедалі більше віддають перевагу випіканню «живого» хліба. І от я, направду дивуючись, водночас геть не здивувалась, що про це мені із захопленням та навіть якимсь неприхованим азартом розповість моя однокласниця по Новодністровській першій школі, котра завжди вражала мене своєю цілеспрямованістю, педантичністю, професіоналізмом у всьому, чим би не займалась, і наполегливим прагненням самоудосконалюватись та досягати найвищих щаблів. Ось і того разу квітневий ТСН вразив матеріалом про загальноукраїнський конкурс пекарів «Хліб для схуднення», де за одним столом своїми рецептами краси ділилися аматори та професіонали. Аж раптом на увесь екран про своє захоплення, що стало чи не найулюбленішим із лютого 2015 року, почала розповідати моя Наталя Бонь, котру усі ми називаємо по-нашому, по-шкільному: за її дівочим прізвищем – Перепеліцина! Після першого миттєвого приємного потрясіння я помітила, як світяться очі у Наталі, а вона тим часом зізнавалась: «Люблю те, що роблю! Це основний девіз моєї діяльності. Хліб – основа раціону українського народу, запорука міцного здоров’я та естетичної насолоди. Хліб, який випікається дома, він лежить тиждень і не псується, там не може бути ніякої, тим більше рожевої, плісняви, яка є в хлібові з пекарні. Це корисно і потрібно насамперед для своєї родини. Сьогодення перетворило мистецтво випікання хліба у комерцію, проте я вважаю, що об’єднання однодумців, подібні Гільдії пекарів України, – це той базис, на якому буде відроджене хлібовипікання як культура. Вважаю, що хліб має народжуватись лише з натуральних та „живих“ продуктів – закваски. У той же час, надзвичайна можливість почути кумирів цієї справи: пекарів, професійний досвід яких є безцінним – це мрія будь-якої людини, яка пече ХЛІБ». У цьому неординарному змаганні Наталія Бонь отримала диплом «Гільдії пекарів України» у номінації «Аматор».
І ось відтоді я та усі прихильники нової яскравої грані таланту Наталії за допомогою соціальних мереж мають можливість спостерігати за смачними і привабливими навіть із першого погляду плодами її творчості, якими вона люб’язно ділиться у своїх фото. Замислившись одного разу, чому хліб із магазину на другий день так часто вже не хочеться їсти, згадавши перші навички від мами Надії та бабусі Наталі, тепер щоп’ятниці ввечері господиня робить заміс, і не один, а чотири – і субота вся її! І ще й не просто так, а кожні вихідні презентує різний сорт такого «живого» хліба: пшенично-житній із солодом та насінням льону, столичний, вермонтський, спельтовий, бородинський, мельницький, чеський, овернський, сілезький, селянський, чіабата, фінтес! Звичайно, кому ж, як не Наталці мало все вдатися?! В’язання спицями та крючком вона вже підкорила давно, як і пошиття одягу; опанувала ще й виготовлення ляльок. Та, звичайно ж, тішить родину й гостей неперевершеним розмаїттям усілякої смакоти на кухні! І це при тому, що віддано та скрупульозно уся достоту віддається справі свого життя: за фахом Наталія – будівельник та економіст, наразі працює начальником відділу обліку й аналізу капітальних вкладень ПАТ «Укргідроенерго». Тож тепер залюбки насолоджується творінням цього корисного і смачного хліба, який готується не на виробничих дріжджах, а з додаванням природної закваски; і це при тому, що процес приготування однієї такої буханки потребує від 8 годин у безопарному до 30 в опарному виді замісу! Вражає те, Наталія не просто пече хліб, а таки направду – творить, з любов’ю наносячи вручну спеціальним інструментом красиві візерунки! Тісто замішує з пшеничного, житнього та цільнозернового борошна і лише руками, без хлібопічок. «Я відчула, що неякісний хліб, який вживається систематично, – зізналася якось Наталія, – постійно негативно впливає на здоров’я людини. Отже вивела живу субстанцію з води і борошна, далі це вже є материнська закваска або старт. Вона жива і хліб із неї теж живий! Моя сім’я одразу відчула велику різницю хліба на заквасці від дріжджового: тепер, якщо хліб закінчився то чекають нового запашного дива». А як вона говорить про своє ось це хобі! Упевнена, що навіть на відстані телефонного дзвінка бачу, як горять світлом захоплення її очі! І натомість жінка переконливо стверджує: «Треба донести ідею суспільству, що слід вживати живу і корисну їжу, дбати про дітей, суспільство і націю».
А ще… вона передавала свій хліб хлопцям в АТО, і потім, здавалось, пошепки зізнавалась: «Коли щось щиро робиш, не слід хвалитись. Хотілося це зробити для захисників із вдячністю за те, що стоять за всіх нас, терплять, ризикують, коли наші чоловіки та сини вдома… А їхні дружини і діти страждають, це навіть уявити страшно… Ми і на Майдан харчі носили, тому що жити там цілодобово не могла, а готувати їжу могла – це хоч трішки заспокоювало душу».
Наталія щоразу щедро пригощає смачним хлібом і своїх колег на роботі. А наприкінці червня взяла участь у фестивалі хліба в рамках соціальної програми «Учасники Гільдії пекарів України» під керівництвом шеф-пекаря Дениса Суховія – протягом дня разом із учасниками випікали різні види хліба. Між тим фахівці вже порахували, що витрати на одну хенд-мейд буханку, інгредієнти та електрику становлять близько шести гривень! Але хіба можна порівняти із рукотворною духмяною красою, котра пахне любов’ю берегині родини?! Ось така вона, наша Наташа – невтомна розумниця, із бездоганним професійним високим рівнем інженера-будівельника-економіста та філігранно витонченими гранями такого різнопланового скарбу чарівної домогосподарки, дружини й матусі. І не дивина, що вона так схожа багато в чому на свою невсипущу маму Надію, чиї пухнасті пиріжки уже давно здобули славу серед місцевих та приїжджих на новодністровському ринку.
Тепер чекаємо на чарівний запах і аромат живого хліба у майстер-класі від Наталії Бонь!
Інна Гончар
