Відомий польський поет Богдан Вроцлавський про Героїв Зміїнного острова

Богдан Вроцлавський

 

Переклад на українську мову Тадей Карабович

Мені соромно

Доброго ранку Європо
Доброго ранку Америко

На півдні Італії починають цвісти ряди полуниць
вони наче зелені колони військ роздутих від пияцтва
божевілля
і розкоші переможців

На Зміїному острові
Тринадцятьох фермопільців починає прикривати
земля волога від сліз

 

їх кров застигає швидше, ніж горнятко води
в снігах Сибіру чи в таборах Воркути

На цьому острові, який колись був
місцем поклоніння Ахіллеса
про що згадує Пліній Старший
відпочивайте герої спокійно
поруч з ним
також героєм і воїном

Я сиджу в кріслі повному плюшевого тепла й затишку
пишу вірш
який вилітає через відкрите вікно
і відлунений десь біля берегів Пелопоннесу
Апеннінського півострова, піль Баварії, золотого Парижу
І узбережжя Америки

повертає до мене, з відлунням відтінку сорому й болю

Так
мені соромно
у невизначених до окреслення ділянках
в ранніх весняних мріях і сподіваннях Європи

Доброго ранку Європо
Доброго ранку Америко
Сьогодні ви всі від Іспанії до Бугу співаєте «Оду до радості»
півноти, чверті у великому піднесеному нетерпінні
вибігають з натхненних грудей диригентів

аж до цього моменту
коли раптом з’являється нізвідки
страшний звук, що порушує гармонію

пісня замовкає, як колись припинився концерт Янкеля

розбивається об берег маленького Зміїнового острова

і піднімається над нашими головами
наче різдвяна зірка
повна надії безумства гідності людської мужності
і честі

Доброго ранку Європо
Доброго ранку Америко

 

*****

Bohdan Wrocławski

 

Wstydzę się

 

Good morning Europo

Good morning Ameryko

 

Na południu Włoch zaczynają zakwitać rzędy truskawek

są jak zielone kolumny wojsk nabrzmiałe od pijaństw

szaleństwa

i rozkoszy zwycięzców

 

Na Wyspie Węży

Trzynastu Termopolitan zaczyna przykrywać

wilgotna od łez ziemia

 

ich krew zastyga szybciej niż kubek wody

na śniegu Syberii czy w łagrach Workuty

 

Na tej wyspie która kiedyś była

miejscem kultu Achillesa

o której wspominał Pliniusz Starszy

 

odpoczywajcie bohaterowie spokojnie

obok niego

też bohatera i wojownika

 

Siedzę wbity w fotel pełen pluszowego ciepła i wygody

piszę wiersz

który wylata otwartym oknem

i odbity echem gdzieś u wybrzeża Peloponezu

Półwyspu Apenińskiego, pól Bawarii złotego Paryża

I wybrzeża Ameryki

 

powraca do mnie echem nabrzmiałym wstydem i bólem

 

Tak

wstydzę się

w obszarach nie do określenia

 

w przedwiosennych snach i nadziejach Europy

 

Good morning Europo

Good morning Ameryko

Dziś cała od Hiszpanii aż do Bugu śpiewasz Odę Do Radości

półnuty, ćwiartki w wielkim uniesieniu niecierpliwie

wybiegają z natchnionych piersi dyrygentów

 

aż do tego momentu

kiedy nagle pojawia się nie wiadomo skąd

straszliwy dźwięk załamujący harmonię

 

pieśń milknie tak jak zamilkł kiedyś koncert Jankiela

 

rozbija się o brzeg małej wysepki Trzynastu Węży

 

i wschodzi nad naszymi głowami

niczym gwiazda wigilijna

pełna nadziei szaleństw godności ludzkiej odwagi

i honoru

 

Good morning Europo

Good morning Ameryki