ЇЇ Преосвященству… Вірі
(Сонет)
Летять у вир подій і явищ зграї…
Кружляє – в небі – караван думок.
Миттєвостей під галас і шумок…
Впадаєм ми… у сумнівів безкраї.
.
Угору, смутку, крадеться димок…
Життя земне – не сад утішний в раї.
І хоч не сонце, хмар без, в небокраї…
Надій у море… днів тече струмок.
.
Відтак, ЇЇ Преосвященству… Вірі –
Під ноги киньмо – помисли всі сірі…
Зітрім в душі безладдя… в порошок!
.
Берім – у руки – правди посошок…
По силі духу… й устремлінь у мірі –
Здіймаймось, благодаті, на вершок!
.
ЇЇ Пресвятості… Надії
(Сонет)
Путі земні – під терном і кугою…
Куди б не хто… намірився дійти.
І майбуття – в яке б не увійти…
Стрічає, як не градом, то пургою.
.
Не поміч нам силкується прийти…
Груз негараздів… спини гне дугою.
Стоїм – вві млі – одною ми ногою…
А другою… до світла рвемся йти.
.
Отож, ЇЇ Пресвятості… Надії –
Під ноги киньмо – днин імлистих дії…
Хай, не проблеми, соки наші ссуть!
.
Гонім сердець із – всяку каламуть…
Яскраві, зріти, щоб в житті події –
Вись в сонцесяйну закладаймо путь!
.
ЇЇ Премудрості… Любові
(Сонет)
Окуті душі… черствістю і снами…
Не спокою стоїть над нами страж.
Чекає нас – не радощів – купаж…
Є нелюбові, місце, між як нами.
.
Життя, який, зробило б не віраж…
Своїх ми, доль, блукаємо ланами.
І робимся – немилості панами…
Береться груз не вад на абордаж.
.
Так от, ЇЇ Премудрості… Любові –
Під ноги киньмо – огріхи пудові…
Й спішім усі… до благості ріки!
.
Щасливими – робитись – на віки…
Її очей, щоб віднайтись, в покрові –
І бути – не без серця… і руки!
Микола Собчук
м. Вінниця
Leave a Reply