Так, саме в саду олив серед напрочуд особливого літнього вечора червень згуртував під незримою парасолькою творчості й натхнення усіх прихильників слова нашої Тамари!
Українські гостини із присмаком португальських зітхань не просто зігріли єство, а надивовижу вдатно зцілили від буденності й нудьги, сірості й усілякої круговерті тих, хто добре пам’ятає та й не забував учительку української мови та літератури першої у місті школи, кореспондента-організатора Новодністровського радіомовлення, котра редагувала газету Дністробуду «За высокие темпы», редактора місцевого інформаційного вісника Тамару Володимирівну Морошан (Лаврук) родом зі Сторожинеччини, яка уже тривалий час мешкає у Лісабоні, та все ж навіки зостається НАШОЮ. Віднайшовши себе у Португалії, вона таки не зрадила ні поезії, ні журналістиці, працюючи в російсько-українсько-португальській газеті «Слово», кореспондентом Українського радіо у Португалії і ведучи українською мовою власну програму. Автор поетичних збірок «Чебреці землі», «Настроение», «Я прийшла у цей світ любити», навіть на відстані і всупереч кордонам творить своє слово в українських колективних виданнях «Енциклопедія сучасної літератури» (2016), альманахах «Галактика любові» (2017), «Серце Європи» (2017), видрукуваних у Хмельницькому.
Звичайно ж, новодністровська творча спільнота не змогла залишитись осторонь народження нового поетичного дитяти поетеси і не скористатися її традиційним візитом на рідну землю, тож мистецька зала Новодністровського історичного музею з ініціативи її директора Галини Разгонюк гостинно приймала шанувальників в обіймах таїни Тамариного слова, у той же час легкокрило перетворивши стрічання на насолоду в саду олив.
Саме так назвала авторка свою нову творчу душевну знахідку, майстерно і філігранно довершено відтворивши її у десяти розділах, котрі талановито і напрочуд чуттєво проілюструвала молода новодністровська художниця Валерія Наумова. А розкішний оливовий смак поезій Тамари Володимирівни високопрофесійно подарував на 140-ка сторінках Чернівецький видавничий дім «Букрек».
Зворушливо розпочавшись із сердечних обіймів і дарунків у багатобарвній феєрії квітів, принада оливового саду нашої землячки рясно загаптувала усі найдальші закутки наших душ, щедро напоївши єство живильною і почасти рятівною силою поетичної благодаті. А найперше, що викликало щирі оплески і навіть трепетне тамування подиху, змрежаного неприхованою сльозою, це привітання нам і Новодністровську — «Доброго дня, моє місто! Доброго літнього дня!» — із однойменного вірша.
«Поезії збірки ”В саду олив“ наскрізь пронизані світлом, добром, життєвою енергією українки з Португалії Тамари Лаврук (Морошан), — йдеться в анотації для усіх любителів щирого українського слова до книжечки, що ще так пахне друкарською фарбою. — Рядки її віршів линуть від серця. Тут і про кохання, і про історію, про рідну Україну та Господа, про дитинство та незмінні сімейні цінності». А далі поетеса сердечно дякує великому колу своїх рідних, близьких і друзів, завдяки кому поява чудового шепоту в саду олив стала можливою: «Дякую за щедрість! Глибока вода не каламутиться, добрі вчинки не забуваються!»
Про слова із самого серця у ста відтінках творчості повідали у передмовах до цього літературно-художнього видання творчі посестри і давні приятельки Тамари Володимирівни, журналісти Леонтина Топало та Галина Малахова, мудро і витончено, майстерно і душевно представивши авторку широкому колу читачів.
І полетіло поетичне мереживо до людей, ласкавлячись до кожної їхньої струни, бережно вмощуючись на невидимих долонях спраглих від буденності слухачів, квітчаючись заміряно ще й піснями у виконанні залюбленої у них Тамари. А підтримував свою землячку і дорогу приятельку, котра колись так вчасно підставила йому дружнє плече серед Португальської чужини, Броніслав Наумов, до речі, батько неординарної авторки усіх ілюстрацій до новонародженої збірочки. Зворушливі голоси цього творчого дуету у майстерних обіймах гітари зривали свого часу хвилю вдячних оплесків серед українців у Лісабоні, вражаючи укотре цього дня і новодністровську родину. Тож саме Боря, як ми його усі зазвичай називаємо, представив слухачам поетичну картину Тамари про країну, наповнену запахом кави, і прочитавши вірша «Португалія», й одразу запропонувавши увазі щойно народжену за одну натхненну ніч уже пісню на ці слова.
Багатогарнанно сколихнувши емоції присутніх і сполохавши забуті кимсь духовні барви, героїня цієї презентації-експромту почала дарувати колегам по перу та близьким по духу землякам таїну свого саду олив, водночас приймати у відповідь вдячне слово і нетлінні спогади. Зокрема поетичні присвяти та авторські збірки полинули від Галини Мельник, Інни Гончар, Олени Богуцької, Інни Руснак, а відома у місті журналістка та громадська діячка, а відтак — і кандидат у народні депутати Ольга Кучурка поділилась мудрою притчею про слід людини на землі. Сердечними були вітання Тамарі Морошан від брата Володимира Лаврука, давніх приятелів, колег і знайомих: авторки і ведучої презентації найпершої збірочки Валентини Курган, Самоїла Печкаря з Ізраїлю, Анатолія Шамбри, Івана Мотрина, Іван Трофімчука, Євгенії Нагірняк, Тараса Серевка і, звичайно ж, господині музею Галини Разгонюк, котра традиційно презентувала знаній землячці на згадку «Рецепт щастя» та буклет про музей.
А ще — усім товариством ми заспівали невмирущу «Гуцулку Ксенбю», а потім залюбки усміхалися на згадку численним фотомитям — аби це свято високості духу ще довго живило нас особливим українсько-португальським ароматом із Тамариного саду олив.
…Між тим — квитки на Лісабон уже придбано і незабаром розпочнеться іще один життєвий виток чогось нового і незвіданого, що неодмінно слухняно ляже на поки ще не відкриті сторінки її творчої скарбниці. До зустрічі, Тамаро Володимирівно, до нових стрічань, землячко!
Інна Гончар
Фото автора та Вадима Ревуцького
