Деякі нотатки про мистецтво декламування поезії
Поети, зазвичай, не володіють мистецтвом виразного читання своїх творів, хоча краще їх самих вряд чи хто інший зможе передати авторське бачення світу, почуття і настрої, розставити відповідні акценти. Але є люди, наділені Божим даром настільки талановито декламувати поезію інших авторів, що аж дух перехоплює від почутого. Серед них – Марія Гончар, надзвичайно обдарована дівчина із міста Кам’янське, що на берегах водосховища у середній течії Дніпра. Її воістину божественне декламування високо оцінили тисячі українців, вдячність яких «трансформується» у рекордну кількість вподобайків та слів вдячності під дописами й авторськими відеосюжетами на сторінці пані Марії у Фейсбук. Це не просто прочитання тексту, а зазирання у душу кожного, кому хоч раз довелося слухати її ніжний і водночас потужний, проникливий голос.
За визначенням професора Юрія Коваліва Юрій Ковалів, автора «Літературознавчої енциклопедії» у двох томах, «декламація» (лат. declamation, від declamare: вправлятися у виголошенні промов) – це мистецтво виразного читання літературних творів; проміжний між поезією і шкільною драмою і віршованими діалогами жанр віршованих творів періоду бароко (XVII-XVIII ст.), культивований у братських школах, де вивчалися риторика й пиїтика, виголошувалися «орації», панегірики, реалізовувалися сюжети рецитаційного дійства. У переносному розумінні декламація є манера говорити піднесено; пишномовні слова, промови; говорення гарних слів без змісту; порожні фрази. У музиці декламація є співвідношення мови й музики у вокальних творах, відповідність музичних і мовних акцентів, інтонацій, речень, фраз і т. ін., або природність і виразність вимови тексту у вокальному творі.
Іноді здається, що Марія Гончар зуміла привнести у визначення цього терміну ще одну цікаву деталь – говорити душею, творити настрій. Особливо коли йдеться про поезію високого ґатунку. Бо вірші у її виконанні торкаються серця та залишають незабутні враження. Бо поезія, яку вона обирає для декламування, є зрілою, здебільшого довершеною, високохудожньою. А це неабияк важливо сьогодні, у час відстоювання української мови, її захисту та розвою на теренах нашої держави, цивілізаційного протистояння і взаємопроникнення культур. До того ж, вивчення віршів напам’ять та декламування – один із найефективніших способів засвоєння літературної мови на високому рівні.
В одному зі своїх інтерв’ю відомому у світі блогу на WordPress.com Марія Гончар зізналася, що її першим поетичним захопленням була поезія Сергія Єсеніна. Тепер літературні вподобання змінилися, але вірші цього поета залишили у серці помітний слід.
Головний критерій відбору текстів для декламування – поезія, яка бере за душу, торкає її найтонші струни. А шляхи пошуку бувають різні: іноді, гортаючи стрічку новин у соцмережах, натрапляє на «той самий» вірш; інколи до неї звертаються самі автори; а інколи відшукує щось у книжках із власної бібліотеки. У її записнику вже багато віршів, на які має намір зняти відео.
Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Микола Вінграновський, Максим Рильський, Василь Симоненко, Олег Ольжич, Олександр Олесь, Олена Теліга, Ігор Римарук, Ліна Костенко, Наталка Поклад, Юрій Андрухович, Анатолій Кичинський, Ігор Павлюк, Богдан Томенчук, Петро Сорока, Євген Плужник, Сергій Злючий, Наталка Фурса, Юлія Бережко-Камінська, – це далеко не весь перелік з безлічі авторів, поезії яких декламує Марія Гончар, що також є свідченням тонкого смаку та щирості емоцій, її невгасимого ентузіазму у популяризації сучасної української поезії, гідної своєї високої місії у світовому літературному процесі.
У її поетичному «репертуарі» – твори сучасних українських авторів, про які замовчує літературна критика або ж вони поки що знаходяться «у тіні».
Наприкінці кожного місяця на сторінці Марії Гончар можна віднайти добірки читань, як от за червень:
Михайло Жайворон
Ліна Костенко «Буває, часом сліпну від краси…»
Богдан Ігор-Антонич
Юрій Іздрик
Ганна Осадко
Ліна Костенко «Життя, як річку не перейдеш вбрід…»
Оксана Заєць
Олег Ольжич
Леонід Талалай
Наталія Писаренко
Анатолій Кичинський
https://youtube.com/shorts/EnvRAHaoIKY?feature=share
Вікторія Шевель
Василь Симоненко «Лебеді материнства»
Сергій Злючий
Ліна Костенко «Ще вчора була я висока, як вежа…»
https://youtube.com/shorts/gh63HCyrhuo?feature=share
Наталія Скосарева
Юрій Покальчук
Богдан Гасюк
Леся Українка
Євгенія Юрченко
Марія Гончар охоче долучилася до надважливого проєкту – створення антології мілітарної української поезії «In principio erat Verbum» – щодня публікує аудіозапис із хештегом #на_початку_було_слово_Україна. Зараз триває опрацювання більше сотні поезій, організовується переклад віршів різними мовами світу та створюються ілюстрації до збірки.
Окрім естетичної цінності від почутих віршів, щоразу полонять серце детально продумані образи. Безумовно, ця богемна вишуканість посилює візуальне сприйняття. «Читаючи вірш, – зізнається вона, – в уяві візуалізується не лише його сюжет, а й образ, у якому хочеться продекламувати цю поезію. Завжди радію, якщо вдається гармонійно поєднати картинку зі змістом і, як завжди, прагну до кращого результату!».
Вслухаючись в інтерпретацію тексту Марією Гончар, мимоволі знаходиш схожість із огранюванням дорогоцінного каменю, котре делікатно посилює його первозданну красу. Але поезія – не камінь, не просто літери на папері, а щось більш значуще, метафізичне, непідвладне часові. Чуттєвість її декламування нагадує бутон квітки, який все більше розкривається, слово за словом. Та цей своєрідний посил до читачів відчувається не лише у словах, а й у жестах і поглядах.
Є лише один спосіб написати слово і безліч способів – його промовити. І все – через інтонації. Правильне чи неправильне інтонування може повністю змінити зміст сказаного. Інтонація – важливий елемент культури мовлення, якому М.Гончар приділяє особливу увагу не лише під час декламування, а й у повсякденному житті. «У кожного своя пустеля і свої міражі», – ці слова Ліни Костенко по-особливому звучать з уст Марії. Бо у її житті було чимало випробувань, але вона справді вдячна Богові за кожну сторінку свого життя. Звісно, поезією можна молитися. Головне – щирість.
Достовірно передати почуття іншої людини через вірш – дуже важко, втілити це у молодому віці – непросто, але популярність Марії Гончар у соціальних мережах (наразі на її сторінку в YouTube вже підписалося майже півтора тисячі користувачів) свідчить: інтерес до літератури є, і це слід підтримувати.
Сторінка пані Марії у Facebook була і залишається передусім її особистою голограмою: життя, природа і, звісно, творчість. Як вона зізнається публічно, читати поезії – захоплення зі школи. «Вірші не пишу. Декламую те, що до серця – людям відгукується. Декілька відзнак навіть є. Чесно: приємно. Так і живемо».
Ще одна її любов – природа.
«Сидіти під деревом в цілющій тиші – моє.
Ходити і клацати телефоном на небо, квіточки й листочки – о, так!..
Іноді з’являються дописи про здоров’я».
Близькі люди знають, що Марія Гончар має довгу історію боротьби з онкологією 4 стадії та всіма наслідковими «приємностями». Була трансплантація кісткового мозку, нині – у ремісії. Та вона вірить. Бо сильна духом. І щиро дякує і шле світло усім, хто підтримує та озивається добрим словом.
А слово як бумеранг. Лише кілька чуттєвих влучних рядків, ненавмисно почутих з чужих уст, здатні змінити наш світогляд і подарувати таку вкрай необхідну надію…
Михайло ЖАЙВОРОН