Якщо життя – гра Бога із самим собою, то найбільша і єдина така Його гра.
3 грозовика. Чим є літературна аналітика? Можна розібрати художню штуку на «гвинтики» та й «покинути», не зашкодивши ориґіналу; можна, навпаки, теж показово «стиснути» текстову розосередженість до певної щільності; можна виловлювати «проколи» автора, або акценти, або двозначності й підтексти, – і все це, якщо постаратися, на взаємну користь.
Теча. Ковчег буття ніколи не протікає… Під час проливної зливи виявилася велика теча даху; з нею ні далеко, ні високо не запливеш, якби дах став… днищем вітрильника.
8 грозовика. У мовно природному народі про це кажуть: якась напасть, адже так чи інак близька тобі людина, яку підтримуєш і якої не остерігаєшся, від якої, зрештою, очікуєш вирозумілого ставлення до твоїх можливостей і незмог, раптом тисне на тебе як на дошку… Як на щось невічне, але на всі випадки. А людей універсальних нема – тільки солдати, і то напівштучні. І слава Богу!
9 грозовика. Образне раціо – лише певна вагома частка мистецького єства; образність Духа – всеохопна.
Не прагнути стати кимось (як отой-то), а хіба – людиною з дещо іншими спромогами.
10 грозовика. Усе знати неможливо. Бо грішно. Завжди куций штучний інтелект нарешті доведе це нам…
Глобально гроші – зла кров людства.
11 грозовика. У метафорично-симфоричній поезії нема шнурів безпеки і пасів порятунку; в ній прагнеш уперед і вперед, не раз зриваєшся й падаєш; а виживаєш завдяки любові до рідного слова, яке й на найвищих белебнях – голих і холодних – і прихищає тебе, і зігріває…
Влітку поезія оприроднюється й оречевлюється, а взимку – стукається-проситься до людських душ; осінь – перевізниця поетичних енергій; весна – геніальний початківець…
«Коли тобі нестерпно – допомагай іншому!» Тобто, роби те, що легше, бо найважче допомогти самому собі…
12 грозовика. Так, ми зв᾿язані тілом; ще й не раз помагаємо йому затягувати вузли…
14 грозовика. Тільки добро множиться й виростає, а не дрібніє й маліє, самé задля себе…
Ювелір, який має справу з золотом, сам підмітає підлогу у своїй майстерні. І знаємо – чому… У фахового письменника мусить бути таке ж поводження зі своїм словом: саморедагування й ще раз саморедагування; нехай іншим дістається лиш те, що принаймні надовго, якщо не навічно, прописане в текстах!..
15 грозовика. Конче брати книжку на природу, – щоби, й разу не розгорнувши, принести її додому…
Страждання форми – запорука земного вдосконалення змісту; мистецтво і література неможливі без постійного відчуття стражденної форми…
Поетичний ямб постав задля збалансування душевності, верлібр – для духовного руху вперед…
Розумію, що читач прагне живих прикладів і життєвих історій. Але вони всюди, і в нас; навіть з пересадою; ми самі – їх творці й учасники; кожен без винятку. Тож варто підносити рівень свого прагнення…
Жертовне редагування, мабуть, шкідливе, як і надмірна терпеливість…
Римування відлунь розвиває етерно-сердечну чутливість читальників поезії…
16 грозовика. Трактуймо і пишім поезію одразу по Євангелії. Хіба що не з великої літери, бо це книга фіґуральна – яка пишеться вдвіку і ніколи не знатиме літерного завершення…
17 грозовика. Істина важка, як гора на плечах, і пітна, і болісна, а легкою, пахучою та придатною для ротацій вона не раз стає в нашому приватно-суб᾿єктивному сприйнятті.
У поезії ідеалом, і то тимчасовим, може бути хіба що певний рівень віршотворення, бо правдиво ідеальним станом є безперервний рух поета шляхом дедалі більшого одуховлення свого єства і вірша.
18 грозовика. Ні, не те/не той знищить тебе, що/кого просто любиш, а – надмірно, з кричущою пересадою любиш…
Через тебе хтось народився чи… загинув?
20 грозовика. Пересічно вважається, що в море можна викидати все, що, мовляв, воно будь-що перетравить-перемеле-загосподарить. Таке ж ставлення до літератури і мистецтв. Та ось масово гинуть дельфіни, кити… Чи не доведеться визнати, що й люди переставляються після прочитання якихось книжок, перегляду виставок, вистав, фільмів?..
21 грозовика. Два дивні запитання одного дня: чи я з автівкою (від старшої пані на пошті, яка потребувала під᾿їхати до середмістя) і… чи маю за що постригтися (від перукарки, коли спитав про впорядкування лише скронь, бо «для таких, як ви, є соціальна фризиєрня»).
22 грозовика. Складається враження, що десь пів життя робимо таке-сяке добро, а відтак пів життя очікуємо добра за колишнє добро від нас. Звісно, якась віддяка можлива, але добродійство мусить бути безперервним.
23 грозовика. Коли письменник наполягає на кількості своїх книжок, рядків тощо – це вже суто для себе…
Поезія – голуба, шляхетна кров літератури.
24 грозовика. Життя у потоці повсякденних справ – таки поточне, і тільки проточна вода – не поточна…
«Без надії не буде надійності». Та й будь-якої корисної дії не буде.
25 грозовика. Дорога заповідей – страсна.
Нині поетів можна ділити на тих, які бояться штучного інтелекту, і на тих, які не бояться його. Прозаїки тут – у значно більшій скруті й невизначеності…
27 грозовика. Знанням завжди бракує мудрості.
Поезії так багато і водночас мало, що її сподобителі завжди в очікуванні дива.
28 грозовика. Усе життя розкошуючи емоціями, наприкінці свого віку маємо шанс зостатися тільки з ними…
Метафора возносить емоцію в небо духовності.
29 грозовика. Досяжний ідеал: держава – гуманна, людина – духовна.
Світ штуки (літератури і мистецтва) мусить бути штучним, рукотворним і з коштовними ознаками облагородженої матерії, бо інакше він – ніщо або тільки психологія…
Поезія – поєднання образного думання з не менш образним відчуванням.
Рідна мова потребує святобливого ставлення до себе, тобто – щослова підтверджуваної віри, за відсутності глибших знань, у її багатство і надважливість. І потребує цього навіть від глухонімих, незрячих. Десь так віримо у висоти Космосу і глибини Землі…
Тонка суб᾿єктивність не раз стає найбільшою реальністю, а груба реальність – нічим…
Якщо хочемо, щоб найкраще з поетичної світової класики просто стояло на полицях чи кількома рядками функціонувало в монографіях, то перекладаймо буквально; так-так, перекладаймо метафору як документ…
30 грозовика. Ще кілька слів з літопису, що нині його пише самé життя: вдихнути українського повітря.
31 грозовика. Добра книжка об᾿єднує тілесних, душевних і духовних у бажанні саморозвитку…
Сонце правди – на просвічення розуму і просвітлення серця…
Богдан Смоляк
Спасівець 2023 р.
Замість ілюстрації – етюд «Притча про зручність» (гуаш)