У Львівському видавництві “СПОЛОМ” світ побачила книга Ігоря Гургули “Час неляканих чорноземів”
Ошатний фоліант у твердій обкладинці обгортає 644 сторінки тексту. Книга обіймає 22 новели, повість, дві п”єси і роман. Тема – війна з росією.
Вітаємо!
– Тільки не потрібно вітань! – наполягає автор. – Вітання тим, хто в окопах, хто гарячею своєю вдачею плавить рашистську броньовану сталь, хто власною кров”ю окроплює українські чорноземи, стримуючи московську ординську навалу. Я – що? Скромний очевидець, стременний, літописець побаченого. Переконаний, неодмінно знайдеться той, хто напише про цю війну куди краще за мене.
Частина новел, повість “Хвіст лисиці”, та й п”єси торкаються військової теми побіжно.
-Так воно і є насправді! – продовжує Ігор Гургула. – Ось новела про ухилянтів… ось про розкрадачів гуманітарної допомоги… ось про ура-патріота, котрий до початку воєнних дій усіх запевняв, що неодмінно піде воювати, але у нього вагома причина не йти на війну – хто собачку буде вигулювати? Така наша дійсність. Справжні герої там – на “нульовій” позначці. Їх щомиті пасе ворожий снайпер і у потилицю “дихають” дула чужинецької армади. Героїзм оминає фанфарність. Він тихо вичікує, аби у потрібний момент вибухнути справжнісіньким гнівом і вдарити ворога так, що той уже не спроможний отямитись. Я потерпаю за одне. Ось виграємо ми цю війну з руснею, а таки перемога буде за нами – і що далі? Собачка здохне і наш “герой” пригадає собі обіцяне учора.Такі швидко адаптуються і знову видираються нагору.
– Час неляканих чорноземів? Це що – така алегорія?
– Можна і так вважати! – запевняє автор. – Я ж, підбираючи назву книги, наголошую: там, де не боїться рідна земля, людям годі потерпати. Ми усі герої! Ми черпаємо сили з рідної земельки. А тому – ми вічні і нас не здолати! До того ж, ми нащадки вільних козаків! Луг, Великий Луг нам відкрився, вивільнившись від брудних вод. Гадаю, це також неспроста. Луг захистить нас від напасті. Звісно, йдеться про рицарів. Той, хто й надалі перебуває у кріпацтві… Що ж, це їхній усвідомлений вибір. А нам своє робить – розбудовувати і зміцнювати рідну Україну.
-Спасибі!
-Не мені! А справжнім героям! Їм навіки Слава!
Олесь Ганущак