Колись цю історію почув у потязі Львів – Тернопіль від однієї пані. Повірте, що їхати три години у вагоні та не спілкуватися із сусідами – либонь, важко. Бесіда тут зав’язується сама собою. Так от, що вона мені оповіла.
Якось до своєї матері в село приїхали легковою машиною дочка із чоловіком. Старенька, безперечно, дуже цьому зраділа, бо не так часто до неї заїжджають діти. Вгощала дорогих гостей чим тільки могла. Не могла ними натішитися…
Та однак настав час їхати дітям додому в місто. Мати завантажила авто всілякими гостинцями. Проводжаючи зятя й дочку, ненька побожно їх поблагословила, мовлячи : «Їдьте з Богом!». Нерозважна доця їй у відповідь: «Мамо, в машині місця для Бога нема. Хіба що в багажнику, між яйцями». Машина різко рвонула з місця, здійнявши за собою куряву.
…Сталася в дорозі жахлива автокатастрофа – загинули обоє. Коли відчинили з чималим зусиллям багажник, то здивуванню не було меж: у лотках усі яйця були цілі. Не було жодного яйця навіть надтріснутого.
У нашому житті завше мусить бути місце для Бога!
Зиновій Бичко, член НСЖУ,
м. Львів