Радісними усмішками та чисельними запитаннями зустріли мене діти-біженці як давню знайомицю. Наша невимушена бесіда, якось самовільно перетікла в моє читання нових казок.
З непідробною цікавістю слухалася казка про витівки Баби Яги та Діда Яга. Діти і зацікавленістю поринаючи у світ фантазії та вигадки. А вже наприкінці посипались питання про героїв, їхній зв’язок з реальним світом.
У мене щеміло серце, адже ці діти могли бути сьогодні зі своїми батьками у рідних домівках. Ось і зараз вони тулилися до мене, не відпускали і тільки після обіцянки про наступну зустріч, вгомонилися.
І вона буде, уже після свята, бо дітям завжди потрібно дарувати тепло.
Віра Марущак