Після останнього засідання Правління НСПУ, де багато мовилося про важкі часи для нашого письменства, в своємі слові за фуршетним столом я розповів про те, що ми вінницькі письменники, порівняно з іншими живемо все-таки привільно, і на підтвердження навів вражаючі цифри фінансової підтримки з боку обласного і міського бюджету. Це викликало помітне пожвавлення серед колег — голів обласних організацій НСПУ, до мене стали підходити і перепитувати, чи правда це…
Тепер, прочитавши статтю пана Ярослава Ткачівського «Що з нами буде?» у числі «Літературної України» за 1 листопада, де є такі слова: «Жодна б книжка не побачила світ (у Івано-Франківській області, куди «…жодної копійки на книговидання із державного бюджету… не надійшло…» — В.В.), якби не підтримка місцевою владою талановитих прикарпатських літераторів. На видання їхніх творів щорічно виділяють 1 мільйон 200 тисяч гривень із обласного бюджету, крім того, значну суму коштів асигнують на це з міських і районних бюджетів. То скажіть мені, будь ласка, ХТО ЩЕ В УКРАЇНІ МОЖЕ ТАКИМ ПОХВАЛИТИСЯ?..»
Я не втримався і вимушений повторитися, нагадати: щороку на Вінниччині ТІЛЬКИ З ОБЛАСНОГО БЮДЖЕТУ виділяють 1 мільйон гривень на видання літературно-мистецького журналу «Вінницький край» (у зв’язку з його реформуванням, так званим роздержавленням у 2018 році, з метою, зокрема, його порятунку всі постійні комісії обласної ради погодилися з пропозицією департаменту інформаційної діяльносгі Вінницької ОДА і винесли на сесію створення комунального підприємства «Книжковий Дім «Моя Вінниччина» з фінансуванням 1 мільйон гривень), ще 1 мільйон гривень дають на видання творів місцевих авторів, ще 195 тисяч гривень (у 2018 році — 300 тисяч!) на видання бібліотечної серії книг-історій сіл та міст «Моя Вінниччина» журналу «Вінницький край» (станом на 2018 рік видано 30 томів формату А-4!); ще 70 тисяч (у 2018 році — 100 тисяч!) на фінансову підтримку діяльності обласної письменницької організації! Окрім цього, маємо з міського бюджету ще 30 щомісячних стипендій, хай і невеликих, для незаможних і літніх письменників!
І це ще не все! З обласного бюджету щорічно фінансують Всеукраїнські літературні премії імені М. Коцюбинського (дві по 15 тисяч гривень) та імені С. Руданського (одна — 30 тисяч гривень, ще дві — по 15 тисяч гривень!)…
Тому вінницькі письменники впевнено дивляться у майбутнє! Сподіваємося, це відчули учасники нещодавньої Республіканської наради молодих письменників НСПУ у м. Вінниці!
Якогось хитрого «рецепту» досягнення такого становища в інших регіонах України не існує. Але є порада: працюйте так, щоб місцева влада, депутатський корпус ВІДЧУВАЛИ, ЩО У НИХ Є ПИСЬМЕННИКИ і щоб КОНКРЕТНО БАЧИЛИ, що робота ваша потрібна громаді не менше нових газо- і водогонів… Тоді й у вас все буде гаразд! Вас помітять і підтримають!
Вадим Вітковський,
голова Вінницької ОО НСПУ, головний редактор журналу «Вінницький край», заслужений журналіст України.
«Літературна Україна»
Коментар від «ЗП». Ми працюємо, пане Вадиме, не «менше за вашого»: на Тернопіллі вже багато років виходять два журнали – «Золота Пектораль» і «Літературний Тернопіль» (правда у тому, що один фінансується Володимиром Погорецьким, другий – Петром Федоришиним. Дійсно, нас не перестає дивувати позиція владців з Тернопільських обласної ради та ОДА, які свою ідеологію, так виглядає на словах, завжди будують на засадах духовності і патріотизму, але матеріально (майже!) не підтримують ні видавничі, ні просвітницькі прожекти. На книгодрукування у Тернопільській області щороку виділяється десь до 200 тисяч гривень. Вже по відпрацьованій схемі (і так з року в рік) видавнича рада «викроює» якихось дві-три тисячі грн. кожному із заявлених літераторів (на палітурку?!), вже «проекспертизованим» авторам, – графоманам та визнаним майстрам пера і на тому бувайте собі здорові. Дорогу перебігають один одному чи варяться в одному книговидавничому котлі області книжки письменників, поетів, художників, краєзнавців і т. д. Друкуються, видаються під парасолькою влади якісь книги, які не мають ніякого відношення до високого мистецтва. Коли у вас, станіславці/вінничани, було, є і «все буде гаразд», то нам залишається тільки за вас порадіти. Що ми можемо зі своїми владцями зробити?.. Як їм, підкажіть, мізки вправити?..