Фарина І. Криничарі: рецензії. Житомир: Бук-Друк. 2024. – 75 с.
Нова книга «Криничарі» сучасного українського письменника Ігоря Фарини засвідчує, що йому властивий індивідуальний, ні з ким не порівнюваний підхід до оцінки й аналізу творчості письменників. Автор дбає про образність і різноманітність свого письма, реалістично і правдиво передаючи враження від про-читаного, аналізуючи і підкреслюючи головне у тому чи іншому творі. Ігор Фарина вміло вишукує сильні і слабкі сторони написаного , метафори, епітети й порівняння, цитує найсильніші абзаци або строфи, делікатно вказує на недоліки.
Автор дуже добре обізнаний із зарубіжною та українською літературою, тому часто вдається до аналогій та філософських трактувань тих чи інших подій, описаних у книзі. Ігор Фарина обдарований внутрішнім чуттям і вмінням чітко висловлювати думку, працює у високому творчому ритмі, в безперервному пошуку, є добрим стилістом.
У книзі «Криничарі» зібрано рецензії на твори 16 авторів, які абсолютно різні. Автор «зі своєї рецензентської «дзвіниці» вміло вишукує «цікавинки», підкреслює здатність деяких авторів (зокрема Володимира Шевчука) використовувати джерелознавчий матеріал.
Аналізуючи роман Валерія Хмелівського «Капище на ім’я Копище» (супроти вітру) Ігор Фарина наголошує, що це «своєрідне шукання душі у координатах часу».
Автор дуже вимогливий до себе і до тих авторів, книги яких рецензує. Він, наприклад, звертає увагу на виражальність, що є деякою мірою складовою темарійності, на мовленнєву барву, не оминає увагою пейзаж-ності, діалогічності, епітетності ( йдеться про книгу «Сонце в маминих руках», автор Олена Ходюк).
Ігор Фарина наголошує на «сув’язь тематичних мелодій», на природність звучання поезії, на оригінальність лексики («Праведна битва», автор Галина Кухаришин).
Дуже цікавою й розлогою є рецензія на книгу «Поліття» Геннадія Щипківського, поета, який талановито, образно, лунко й метафорично виливає на папір свої думи, почуття й роздуми. Ігор Фарина ділить тексти автора на громадянські, філософські, пейзажні та любовні, вказуючи, що тематичні пласти зливаються воєдино, а поезія Геннадія Щипківського відповідає вимогам часу.
Пана Ігоря приваблює «конкретика виражальності», богошукальні мотиви («Дзвін у храми серця», автор Оксана Ровенчак). Він наголошує , що художня справжність залишається головним мірилом цієї книги і саме цим приваблює читача.
Аналізуючи поетичну збірку Катерини Тихонової автор зосереджується насамперед на формовираженні та літературних тропах, на їхній неординарності, не опускає лексичних здобутків, літературної культуро- логічності в поезії Наталії Ковалик «Сонячне прозріння», належно оцінює індивідуальність, темарійність та виражальність поезії Любові Бенедишин «Кульбабове віче».
Ігор Фарина дав розлогу характеристику роману Юрія Грешка «Преторіанці Антонівецької республіки», наголосивши, що твір дуже кінематографічний.
Аналізуючи роман Олега Клименка «Іржа на клинку», автор відзначає, що на авансцену нашого сприймання вийшла словесна реконструкція подій віддаленої в часі минувшини. Себто йдеться про промовляння до читальників з поміччю документів.
Але цей вид антуражу не так зацікавлював би кожного з нас, зазначає пан Ігор, якби не було використання наявних мовних засобів, серед яких, зосібна, помітне місце належить простим та складним літературним тропам.
Автор тонко і вміло вишукує кольорові екстрапо-ляції в поезії Івана Потія, діалектизми та крилатослів’я в інтимній ліриці Ярослава Савчина, неординарні словотвори Олега Смоляка, звертає увагу на вміння правдиво й реалістично відображати життя села Юрієм Зайцем, вказуючи, що виражальні засоби, якими він користується – метафоричні й прозоро-ясні.
Втішним є те, що Ігор Фарина являється неабияким словотворцем, здатним удосконалювати і збагачувати рідну мову. Книга «Криничарі» засвідчує про потужні літературознавчі здібності автора.
Ольга Яворська, член НСП України.
Leave a Reply