В світі так багато тих, хто хоче стати письменником. Ще велика частина тих, хто романтизує цю професію і таємно мріє про письменство, але не хоче бути письменником як таким. І є частина тих, хто хоче і прагне, і наполегливо працює, щоб стати письменником. Представлена книжка підійде для всіх. Комусь допоможе знайти сили і таки почати щоденно писати, комусь надасть організованості та чіткий план дій, а когось відлякає, бо виявляється не така то легка і ще багато не… не… не… та неідеальна професія (чи точніше місія).
За словами автора книжки «автор – це той, хто вміє бачити і чути». Мені здається, що в тому вся істина і весь сік – як самої книжки, так і письменства.
Я не буду розповідати про що книга, із назви все зрозуміло. Не буде і явних спойлерів, не мій стиль. Лише вираження моїх вражень. А прочитати ви вже маєте самі і оцінити прочитане вам теж доведеться самостійно.
Так отож.
Почну з формату та оформлення. Дуже зручне компактне видання. В рюкзак, кишеньку, жіночу сумочку куди завгодно поміститься. Гарний, дивно про таке писати, але комфортний для ока шрифт, ніколи не думала, що таке скажу. А от палітурка трохи не в моєму стилі – як на мене, видається старомодною. Якщо припустити, що я сприймаю реальність приблизно так як 25% населення, то більшість би глянула на цю книжку на полиці книгарні і не зацікавилась – жаль визнавати, але я б так зробила. Всередині навпаки – оформлення, шрифт і зміст мене порадували.
Чесно сказати, я не дуже люблю книги, які вчать як жити, ким бути і як досягти цілі. Є в мене тут деякі упередження, чи то утвердження. Але рекомендацію прочитати «Літературну кухню» прийняла вдячно і розуміла, що все одно її прочитаю. Нічого не очікувала, бо нічого про цю книжку раніше не чула. Але вже десь за десять сторінок читаного зловила себе на думці, що приємно вражена манерою подачі і простотою викладу, навіть відчутною повагою до читача. Дуже доступно і не заморочливо – мабуть, писати так навпаки, доволі непросто і заморочливо. Не знаю чи я б так змогла зі своїми вічними посилами до філософії та плюралізму. Словом, книжка, по факту, про те, про що заявлена. Читач не відчує себе обманутим чи розчарованим.
Що стосується змісту та інформативності – автору хочеться подякувати – книжечка цілком може стати настільною для прозаїка-початківця. Тут немає філософії, напевно зовсім, не має також романтизації чи оспівування письменництва, але доволі практичних порад та кроків, що можуть допомогти автору рухатися в правильному напрямку – написання та видання власної книжки, а то і кількох, подальше їх просування та роботу з видавництвами.
Читається «Літературна кухня, або порадник про прозаїка-початківця» дуже легко, бо написано дуже в тему, можу припустити, що С.Синюк обдумав як би він сам хотів, щоб йому розказали про тонкощі письменницької роботи, так і написав. Щиро і просто. Навіть якщо ви читаєте мало і рідко, все одно за день-два, в ненапряжному темпі завершите читання.
Кому сподобається?
- усім, хто серйозно, чи по приколу, чи за покликом серця, чи від безвиході, чи тому що інакше не може – усім хто пише;
- усім, хто має певний письменницький світогляд. Згодна з С.Синюком, що автор – це той, хто вміє бачити і чути;
- усім, хто має справу з літературою, текстами – викладачі, вчителі, копірайтери, журналісти, блогери тощо.
- тим, хто прагне зрозуміти, хто такі письменники/письменниці і як їм в тому світі живеться.
Не сподобається
- раціоналістам-цинікам, котрі не вважають письменство професією чи вмінням-талантом, для яких робота – це лише фізичні зусилля і аж ніяк не інтелектуальні;
- тим, хто ніколи нічого не писав, навіть щоденник;
- людям, котрі уже досягли успіху у книговиданні – мають свої 3-4 книги, славу і шанувальників. Їм ця інформацію здасться ні про що і ні для чого, так як вони все давно знають і розуміють все, можливо, навченні на власних помилках.
Попри всю мою упередженість до книжок, які вчать як жити і як бути, читаючи цю, «Літературну кухню», я ні разу не відчула дискомфорту, нав’язування чужих правил чи внутрішнього супротиву до написано. Не зауважила нівелювання власного досвіду та висновків. Читання було звістовним, легким та пізнавальним. Чого і всім зацікавленим бажаю.
Світлана Кучпилюк