Нещодавно з Хмельницького мені надіслали перше число нового альманаху «Південний Буг». Голова обласної письменницької організації Петро Маліш повідомив, що невдовзі побачить світ черговий номер нового видання. І це, звісно, не могло не порадувати. Адже це означає, що незважаючи на фінансові негаразди число періодики, з якої поціновувавачі красного письменства можуть дізнатися про літературу ріднокраю.

Погодьмося, що це має немале значення для формування україноцентричної позиції. Невипадково про це кажу. Часто-густо пересічний читач і уявлення не має про часописи, які мають літературно-художній ухил.
Вирішив, що настала пора усунути цю прогалину у нашому сприйнятті. Себто розповісти про періодику такого плану українських видан. Правда, не гарантую повноти відображення картини – вестиму мову лише про ту періодику, відомості про які доходили до мене.
Почну з журналів. Почну з тих, які в силу різних причин перестали виходити. Це – «Вітчизна», «Сучасність», «Музейний провулок», «Січеслав», «Холодний Яр», «Ятрань», «Основа», «Море». Щось давно читачі не бачили нових чисел журналу «Погорина», хоч рівненчани вже давно запевняють, що ситуація скоро поліпшиться. На жаль, майже нічого невідомо про журнали «Криниця» з Полтави, «Хортця» із Запоріжжя, «Соборна вулиця» з Миколаєва, «Німчич» з Буковини. Очевидно, що не ліпші часи переживає і популярний журнал «Дніпро», регулярним читачем якого я був упродовж багатох років. Невідомою чомусь залишається тайною за сімома замками доля добре знаного журналу «Березіль» з Харкова.
І на цьому сумному тлі спілчанський часопис «Дзвін» зі Львова, яким взялося заопікуватися місцеве видавництво «Апріорі». Це, як не прикро, – єдиний щомісячний журнал. Рідше, але таки виходять «Київ», «Літературний Чернігів», «Буковинський журнал», «Перевал», «Вінницкий край», «Вежа», «Склянка часу», «Харків»… В минулому році шанувальники художньої літератури отримали кілька чисел «Кур’єру Кривбасу». А цьогоріч – жодного. І ніхто не знає того, що буде далі…
Тепер про альманахи. Недавно веб-сайт журналу «Золота Пектораль» і журнал «Дукля» із Словаччини розповіли про другий випуск «Франкової ниви», яку засівають у Дрогобичі на Львівщині. Час від часу виходять «Русалка Дністрова» у Вінниці, «Світязь» у Луцьку, «Слобожанщина» у Сумах, «Скіфія» у Каневі на Черкащині. Іноді з’являються й інші альманахи, але вони й блискавично зникають. З моїх особистих спостережень – така доля чи не завжди чекає на альманахи, які зорієнтовані лише на регіональну автуру.
Не радує і стан справ з газетами. Тут гравців на полі періодики ще менше. Мізерними накладами виходять «Літературна Україна» і «Українська літературна газета». «Нову неділю» вдалося втримати львівянам. А «Літературна газета» перестала існувати, не витримавши випробування часом.
…Дехто, безумовно, помітив, що автор цієї публікації в попередніх абзацах оминув видання Тернопільщини. Це зроблено зумисно. Не хотілося розпорошуватися, а зібрати усе воєдино. Тепер поговоримо про це конкретніше. У краї виходять два журнали – «Літературний Тернопіль» і «Золота Пектораль». Регулярно раз у рік виходять альманахи «Курінь» та «Поділська толока», є надія, що «відживе» «Сонячне гроно» з Чорткова. А «Білий берег» зі Зборова, хоч і виходить щорічно, вміщуючи літературні матеріали, й досі не визначився зі своїм статусом: це – журнал чи альманах, попри важливість цього питання. А становище з газетами ще сумніше. Через фінансову скруту припинили своє існування «Русалка Дністрова» і «Літературна криниця».
…Ось таку нерадісну картину маємо. Насамперед через недосконалу державну політику. І не тільки про дорожнечу передплати йдеться. Потрібна таким виданням підтримка від держави. А українські владці, складається таке враження, зовсім не дбають про розвій літератури, підтримку відомих письменників, а про молодих авторів говорити навіть не приходиться… Тернопільщина у цьому питанні, як завжди, пасе задніх. Скажете, що це совкове плакання. Та ніскілечки. Скажімо в сусідній Румунії держава матеріально підтримує й декілька видань української діаспори і ніхто не вважає це анахронізмом.

Ігор Фарина, член НСПУ.