Ще коли мій онук Дмитро був малий, то надто любив казку про дівчинку та ведмедя. Однак дівчинку він уперто та постійно називав Марічкою, а не Маша.
Їду електричкою й чую, як телефоном бабуся спілкується із онучкою. Домінантою бесіди був рефрен: везу тобі, Маша, красівий попригунчик. Як видно, поважна пані дійсно була в перфекті байдужа до рідної мови та свого мовлення. Так мало з її уст зринає українського. Мовні паралітики й покручі, неоковирні кальки, словесне дрантя-лахміття – ось наш мовний, на жаль, арсенал. Ніхто на правовому рівні не задекларував направду спаралізовані звертання до дітей і внуків. Міша, Маша, Коля, Вова, Алік, Женя, Наташа, Сєрий – так ми спотворюємо їхні християнські милозвучні імена, отримані ними при хрищенні.
Костянтин Паустовський, видатний російський письменник, говорив, що та людина, яка байдужа до материнської мови, без сумніву, є дикуном. К. Паустовський – прямий нащадок гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії. Прадід його, Григорій Паустовський, після зруйнування Січі отримав дворянство. Сам Костянтин Паустовський хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він українець (малорос),але серед його предків є поляки, росіяни і турки .
А як ми, українці, самі ставимося до своєї рідної мови? Коли чуєш, як бабуся «разгаваріваєт» із онучкою, то хочеться плакати над мовою, котру так плекали великий Кобзар, нескорена Леся і Каменяр і котру ми самі так безжально нищимо своєю байдужістю.
Ну, подумаєш, на рекламному щиті орфографічна помилка – байдуже. А русизм – ну то й що, хіба незрозуміло, про що йдеться? Один наш чинуша, всіх рівнів, лайкою і матом апелює до іншого – що маємо, те маємо… Ось так і проходимо мимо ми, дорослі, нібито не помічаючи цього. Байдуже нам, що це читають і, найголовніше, чують діти. Відтак до вчителів вони нахабно ставляться. А нам знову – байдуже…
Поетові-моралісту з Близького Сходу Сааді належить прекрасний і несподіваний вислів: «Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою». Філософ потрапив у десятку!
Зиновій Бичко, мовознавець,
місто Львів