(Містечко творчих захоплень /Упорядник Марія Хамут. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2020. —208с.,іл.).
Український філолог Оксана Стефанівська присвятила Обертинському Будинкові школяра такі віршовані рядки:
У світі безліч є краси – У крою, пошитті, в’язанні,
Ти до людей її неси: У страв смачних приготуванні –
Чи у малюнку, чи у пісні, Фантазія не має меж,
Чи, може, з бісеру намисті, Тут креативність поруч теж.
У писанках, моделюванні, А хто цьому дітей навчає
У сувенірах, гачку ванні, І їх любов’ю зігріває?
В народних танцях запальних, Таланти їх — це дар від Бога.
У гобеленах чарівних, Вам шана, любі педагоги!
У квіточках барвистих стрічок, Робіть усе, що в ваших силах,
Вкраїнських вишивках Марічки, Даруйте корисне й красиве!
Такою багатогранною постає діяльність вихованців і педагогів Обертинського Будинку дитячої та юнацької творчості у книжці «Містечко творчих захоплень» подарованій мені щирою і доброю приятелькою Аделею Григорук — заслуженим працівником освіти України, науковцем, журналісткою, українською письменницею, родом із селища Обертина Тлумацького району, яка не раз з великою любов’ю розповідала мені про історію та красу свого краю, про своє дитинство і родину, відомих людей свого маленького містечка.
У 2018 році на день міста я там побувала, і воно також вразило мене.
Милували око чисті вулиці, тротуарні доріжки, зелені сквери, квіти, школа, Народний дім, Замок Злати, церква св. Кирила і Методія, костел.
Вдалося побувати на концерті, ближче познайомитися з обертинцями.
На згадку про Обертин отримала подарунок — авторський примірник книги «Обертин у постатях» із історично-краєзнавчої серії, заснованої у 2015 році з нагоди 600-річчя першої літописної згадки про Обертин.
А недавно мою душу щиро потішила уже згадана книга «Містечко творчих захоплень», присвячена 60-ій річниці Обертинського Будинку дитячої та юнацької творчості.
Починається книга віршем Миколи-Яреми Гудими «Куди спішить так дітвора» та передмовою Марії Хамут. Саме видання складається із 10 розділів, серед яких «Становлення і розвиток позашкільного закладу в селищі Обертині (1959-1999)» — відображає структуру закладу, короткі життєві і творчі шляхи керівників закладу та гуртків, що працювали в ньому, згадуються вихованці Обертинського БДЮТ, які досягли вагомих успіхів у своїй професійній діяльності, серед них науковці, письменники, художники, лікарі, священники, юристи (268 прізвищ, 60 чорно-білих фото); «Організація навчально-виховного процесу в закладі позашкільної освіти селища Обертина (1999-2019)» — про роботу керівників гуртків і вихованців (27 груп) та про їх поїздки в мальовничі куточки України і рідного краю, історичні місця (223 прізвища, 44 чорно-білих фото); «Скарбниця наших діянь» (49 нарисів, 724 прізвища, 1 чорно-біле фото, 133 кольорових фото); «Пишаємось успіхами» — про успіхи на всеукраїнських, обласних, районних виставках-конкурсах, фестивалях, оглядах художньо-естетичної, еколого-натуралістичної, науково-технічної, туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді (1 нарис, 314 прізвищ, 30 чорно-білих фото, 81 кольорових фото); «Політ душі» (6 нарисів, 144 прізвища, 15 чорно-білих фото); «Роки як мить, а спогади — назавжди», серед яких теплі, задушевні сторінки письменниці Аделі Григорук, а всього тут — 11 спогадів, 113 прізвищ; «Поспішайте творити добро!» — меценати Любов і Богдан Станіславські; (26 прізвищ, 3 чорно-білі фото), а ще «Післямова», «Список використаної літератури» (40 позицій, 80 прізвищ), «Книги про Обертин і обертинців, надруковані за 1996-2020 роки» (18 книг, 55 прізвищ).
Кожний прожитий нами день завтра стане історією. А що вже говорити про роки. І тут насамперед мова не про людський вік, а про час, який минув від початку заснування БДЮТ, за яким стоять покоління і людські долі. І так важливо зберегти цю історію, передати її нащадкам, онукам, правнукам, щоб вона стала близькою і дорогою їм також.
Читала книжку із захопленням і вражена клопіткою працею упорядниці — Марії Хамут, адже це — титанічна праця, написана на ґрунтовному архівному матеріалі (друковані статті, спогади про діяльність закладу, результати опитувань колишніх педагогів і вихованців БДЮТ). Як же треба любити свою роботу, щоб по крупинці збирати матеріал, копатися в численних архівних документах, зібрати поіменні списки, фотографії (в тому числі — старі, архівні), впорядковувати написане, щоб залишити в серцях кожного школяра, хто навчався в цьому закладі, виріс і полинув у широкий світ, добрий слід і гарну пам’ять про дитинство, осяяне творчістю і турботою. І ця воістину цінна праця увінчалася успіхом.
Завдяки такому концептуальному підходу здійснено екскурс в історію закладу за 60 років, поєднано в часоплині минувшину і сьогодення.
За моїми підрахунками у виданні згадано 1947 прізвищ, що суттєво розширює її зміст, а ілюстровані світлини (153 чорно-білі, 212 кольорових) доповнюють історію позашкільної освіти Обертина і дають можливість побачити обличчя людей, про яких розповідається, багато з яких, на жаль, уже перейшли межу вічності.
Така кількість документів, архівних матеріалів, світлин вражає. На мій суб’єктивний погляд, ця книга — поки що найповніша праця з питань діяльності позашкільного закладу, яка не має аналогів серед досліджень цього напрямку.
Книга не була б такою цікавою, якісно виданою, якби не висока фаховість і сумлінність усього редакційного колективу упорядниці Марії Хамут та літературної редакторки Оксани Стефанівської, Світлани Яцик (робота над джерельним матеріалом, комп’ютерний набір), Миколи Гудими (сканування світлин), графічної дизайнерки Уляни Дармостук (Гавриленко) та працівників видавництва «Нова Зоря» м. Івано-Франківська.
Хочеться щиро їм усім подякувати за титанічну працю, яка сіє зерна любові до свого містечка, до рідного закладу, передусім, в серцях дітей, юні, змушує їх дивитися по-іншому на власні захоплення, самим творити історію сього Будинку школяра.
Завершу свою розповідь словами М.Хамут: «Сподіваємось, що ця книга розширить знання читачів про навчально-виховну, інформаційно-мето-дичну, організаційно-масову діяльність Обертинської БДЮТ і зацікавить широкий читацький загал».
Хочеться, щоб добрий приклад обертинців перейняли педагоги інших позашкільних закладів освіти і також змогли написати подібні книжки про власну діяльність, адже в кожного з них напевно є немало здобутків і перемог.
Марія ПОРОХ,
член Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта,
м. Косів.
Світлина автора