Український поет та письменник з Підляшшя Юрій Іванович Гаврилюк святкує у 2024 році 60-річчя від дня народження. Поет народився 2 вересня 1964 року в Більську-Підляському. Живе та творчо працює в місті свого народження. Вважає за домівку серця своє рідне місто, Підляшшя та взагалі весь краєвид навколо виплеканої ним міфічної ойкумени.
Поет Юрій Гаврилюк, це історик, публіцист, фотограф, культурний та суспільний діяч. Член Національної спілки письменників України з 2002 року. Один з організаторів українського національного відродження на Північному Підляшші. Головний редактор українського часопису Союзу українців Підляшшя «Над Бугом і Нарвою».
Юрій Гаврилюк вивчав історію у Ягеллонському університеті в Кракові. Його зацікавленням була історія рідного йому Підляшшя, Більської землі, Галицько-Волинського князівства. Згодом став автором книг про середньовічний період земель між Бугом і Нарвою. Втім письменник цікавився також українським національним відродженням на польсько-українському пограниччі у ХІХ та ХХ ст. Пробував навіть записувати українську говірку на Північному Підляшші згідно мовних особливостей, а зокрема дифтонгів, які у ній збереглися та інфінітивних її закінчень. Автор брав неодноразово участь в наукових конференціях та виступав з історичними темами в українських осередках Польщі та на сторінках «Нашого слова» і часопису «Над Бугом і Нарвою».
Юрій Гаврилюк є автором монографічних розробок, в тому числі співавторських. Наукові роботи поет трактує як особисту повинність супроти рідної землі і, як спробу описати історію Підляшшя з української точки зору. В тій ділянці є дуже заслужений, як зрештою і в царині фотографування історичних пам’яток Підляшшя.
Вибрані наукові та популярно-наукові праці Юрія Гаврилюка це: «Історія Підляшша до 1321 року» (Більськ, 1987), «Пропозиції запису підляських діялектів» (Більськ, 1988), «Історія Підляшшя (Берестейської землі) у X-XIV століттях» (Гайнівка, 1990), «Z dziejów Cerkwi prawosławnej na Podlasiu w X-XVII wieku» (Bielsk Podlaski, 1993), «Ruś podlaska. Podlasie w opisach romantyków» (Більськ, 1995), «Холмщина і Підляшшя: Істор.-етногр. дослідження» (співавтор, К., 1997), «Kraje ruskie Bielsk, Mielnik, Drohiczyn: Rusini-Ukraińcy na Podlaszu – fakty і kontrowersje» (Kraków, 1999; Bielsk Podlaski, 2001), «Podlasze. Śladami ruskiej przeszłości» (Bielsk Podlaski, 2000), «Від Володимирових походів до лінії Керзона» (Торонто-Білосток, 2013), «Син Холма. Михайло Грушевський 1866-1934» (Холм, 2016).
Юрій Гаврилюк написав небагато поетичних збірок, одначе є вони важливим внеском в історію української поезії: «В непроминаючому поході» (Більськ Підляський, 1986), «Негербовії ґенеалогії» (Більськ, 1988), «Голоси з Підляшшя» (Париж-Львів-Цвікау, 1999), літературно-прозова збірка «Nechaj żywe Pudlasze!: Z pereżytoho i peredumanoho» (Більськ Підляський, 2001), книга вибраних творів «В павутинні життя» (Більськ Підляський, 2004) та щоденниковий «Хронологіон 2001—2011. Записки» (Перемишль, 2014).
Важливою заслугою Юрія Гаврилюка є редакторська робота у часописі Союзу українців Підляшшя «Над Бугом і Нарвою». Цю роботу він не просто любить, вона стала його життєвим покликанням і полонила його. Це покликання перекладається на статті, яких поет написав чимало і на оформлення власними світлинами всіх випусків «Над Бугом і Нарвою».
Творчість Юрія Гаврилюка, слід бачити з перспективи того, що автор народився поетом. А що таке поезія в умовах щодення, це поклик душі до індивідуальної мови. Тому поезія Юрія Гаврилюка важливий елемент української літератури Підляшшя. Вона розвивалася – як і усе українське на Підляшші в двох напрямках: писати українською говіркою і писати літературною українською мовою. Поет вийшов до читача з говірковими українськими текстами, і прийшов до нього з творами українською літературною мовою. Ця закономірність народила тільки Гаврилюкові притаманні міфи і топоси в його творчому дискурсі. Це міфи рідної мови і рідної землі. Ось промовистий приклад твору написаного у 1982 році: «Мово наша / Батькiв i дiдiв наших / Молитво наша / До рiдної землi». Поєднання двох берегів мови і рідної землі, стало прикладом існування в український літературі другої половини ХХ ст. підляського феномену, бо поруч творчості Юрія Гаврилюка розвивалися такі поетичні імена з Підляшшя, як Іван Киризюк, Женя Жабінська та інші.
Міфічні елементи в творчості Юрія Гаврилюка породили також філософські поняття, притаманні тільки йому. Бачити рідний краєвид і сакралізувати його. Описувати історію і надавати їй сучасного дихання. Адже в творчості поета давні події стають частиною поетичного простору і живуть наново. Це важливий елемент творця небайдужого до своєї історичної спадщини і до рідних підляських порогів.
Невипадково Віктор Яручик – відомий літературознавець та історик літератури, писав про життєвий шлях підляського поета, як про пошук дороги до себе, тобто до своєї української ідентичності:
«Перед письменником неодноразово поставало питання зі сфери національної ідентичності: „Ким я є?”, – на яке не було однозначної відповіді. Підляшшя було прикордонням етносів і тут стикалися впливи Польщі та Литви. Це було місце етнічного національного зіткнення польсько-східнослов’янського християнства. Православного сходу з латинським заходом і давало можливість національного пограниччя польського, білоруського і українського. Тому поет шукав себе в свідомому виборі. Була ним мова предків, яка допомогла прийти до себе. Це сталося через освіту і самоосвіту, а також завдяки впливам від прочитаного українського, почутого, побаченого. У розмові зі мною яскравий представник української літератури із Північного Підляшшя Юрій Гаврилюк зізнався: „Можна сказати, що моя літературна творчість виникла з потреби вираження своїх національних почувань, потреби показання іншим нашого етнічного “я”. Саме з таких причин – прагнення до розгадування таємниць нашого, невідомого нам самим минулого – обрав я для себе історичні університетські студії у Кракові, хоч раніше схилявся в сторону журналістики та політології у Варшаві. Звичайно, коли вивчав історію, то хотів ці знання втілювати і в поезію, тому ця тема на початку була домінуючою. Теми ж інтимні, екзистенціальні відходили на другий план. З часом пропорція помінялася”».
Шлях до себе поет оберігав наче дорогоцінний скарб, бо він виникав з приданого предків, що жили у минулому на Підляшші і плекали свою рідну українську мову та культуру. Тому автор в одному з віршів зі збірки «Голоси з Підляшшя» виданої у 1999 році написав: «Нарво / Ріко неначе билина / Хоч і не київські / Над тобою гори / Ім’я твоє / Є гостре й звучне / Як удари мечів / В ратних подіях/ Коли воду / Синю від неба / Запалювала ятвязька кров». Ратні події, билинні історії – це відкликання до минулого і її сакралізація у поетичному нетхненному слові. Це також дань рідному краєвидові, який виднів з поетичних вікон творця і ставав ковчегом його творчих заповітів. Тому Віктор Яручик сказав: «Тема малої та великої батьківщини є однією з провідних у творчості українських письменників Підляшшя. Однак провідною все ж є не велика батьківщина, а мала. Саме їй присвячені більшість творів письменників. Цей матеріал потребує подальшого вивчення і популяризації».
Ця важлива характеристика, торкається також творчої особистості підляського українського поета і письменника Юрія Гаврилюка. Ідентичність літературного імени поета розвивалася протягом багатьох років. Її ми бачимо зокрема в його книгах «В павутинні життя» (2004) та в «Хронологіоні» (2014). Творчість вміщену в тих виданнях, можна розглядати у площинному ракурсі. Написане поетом не зміліло, не потрапило до літературної шухляди, не стало елементом минулого, а надалі залишається важливим і актуальним. Це вагомий елемент творчості підляського поета. Його можна розглядати як живий внесок в українську культуру, або як літературний голос з Підляшшя, де поет живе та працює.
Тадей Карабович,
Національна спілка письменників України
Люблін, вересень-грудень 2024
.
Тадей КАРАБОВИЧ, поет, перекладач, літературознавець, літературний критик. Член Спілки польських літераторів Люблінського осередку та Національної Спілки письменників України. Головний редактор щорічника «Український літературний провулок» (з 2001 р.). Живе в Любліні (Польща).
Leave a Reply