Блаженство, як вірність, чистота, терпеливість, спокій тощо – запашна квітка, що милує людський нюх і зір у багатющому букеті Божих чеснот і характерів. Вищий стан тілесного й духовного буття – блаженство – досягається віруючими на шляху здобуття благодаті Святого Духа.

Блаженство означає повне відання себе Богові, безмежну на Нього надію «Блаженні всі, хто надію на Нього покладають» (Іс.30: 18). У блаженстві відбувається перехід від земного блаженства – щастя та довголіття – до небесного блаженства (Мф.5: 2-12; Лк.6: 20-26).
Етимологічно блаженство асоціюється із поняттям «іти прямо; просуватися». Тому так часто у Святому Письмі надибуємо на міркування про важливість правильного й праведного прямування: «Ходіть шляхом розуму» (Притч.9 :6), «На стежку безбожних і не ходи на дорогу лихих» (Притч.14: 4).
Блаженство настає як наслідок активної спрямованості руху людини за обраним нею життєвого шляху. У Біблії ніколи не говориться, що Бог чітко й конкретно повідомляє людині про блаженство, але сприяння Бога, що направляє шлях людини, приводить її до блаженства. Отже, блаженство контактує з переживаннями успішності та правильності обраного шляху. Людина переживає гармонію всіх обставин життя, осмисленість минулого, сьогодення і майбутнього, впевненість у здійсненні своїх життєвих цілей.
Отже, треба все життя берегти цей неоціненний дар Святого Духа та прагнути про його отримання у Вічності.

Зиновій Бичко, НСЖУ