Усі матеріали – своєрідний ілюстратив специфіки «хитання» українського інтелекту між думкою і почуттям; елементи теоретичного обґрунтування – в афористичних текстах Мар᾿яна Нищука, книгожиттєвих Євгена Барана.
Проза, есеїстика: продовження циклу есеїв Романа Горака про Митрополита А. Шептицького (пожиточність європейської освіченості), історична повість Семена Шнайдермана «Опришкова люлька» в поданні Василя Горбатюка (гармонійність стосунків), новела Ігоря Скрипника «Втеча до мороку» в поданні Богдана Пастуха (прикінцевість бачення), силует авторства Андріани Білої очевидця Голодомору Гарета Джонса (гуманність страшної правди), гостьовий шкіц Георгія Маценка про світову мандрівницю Софію Яблонську (спрага новѝзни), спогадування Тарасом Салигою й іншими трудів та днів Степана Пушика (шпарівність, місійність).
Публіцистика: стаття Богдана Савківа «Азовське море…» (природна геополітика), памфлет Олега Чорногуза «Глистяна інвазія» (нема слів), хроніка галицької родини Кияків од Кияка Богдана (крізьчасовий шлях громадської активності), огляд Володимира Грабовського фактів московської експансії музичними засобами (проникливість), виступ його святості Філарета перед львів᾿янами (незалежність-неподільність держави й Церкви), поминальне слово побратимів львовознавця й політика Ігоря Мельника у викладі Роксоляни Загайської (прагматизм, добротворчий універсалізм).
Критична аналітика: рецензії Надії Корнійчук, Віктора Палинського, Андрія Содомори, Миколи Дупляка на книжки, відповідно, Віктора Лазарука (Волинь крізь сльозу і слово правди), Мирослава Лазарука (Ігор Римарук у поезії й житті), Тараса Шмігера (наша давня література сучасними українською та англійською мовами), Марека Лущини (зізнання про концентраційні табори в післявоєнній Польщі).
Лірика Антоніни Царук, Світлани Козаченко (додає критицизму), Василя Марочкіна (додає простору) засвідчує інтенсивні спроби чуттєво-мисленного поєднання; ідилії Теокріта в перекладі Андрія Цісика спрацьовують як нагадування про перелоговість землі й культури; епічно-пародійний «Боєвафль» Олени О᾿Лір зосереджує на менталі. В опертому на етноетичне й етноестетичне світовідчування поезостилі енергетичного Богдана Чепурка – сприйнятливий варіант світоглядного центрування. З ним сливе не корелюють ні маляр Ігор Палій (за Ігорем Держком, взаємовиключно експериментує), ні творчиня класичних екслібрисів Стефанія Гебус-Баранецька.
Богдан Смоляк