У тихому мовчанні направду голосило розхвильоване єство, зворушене і вражене од болючого й гіркого спомину, що не стихає ось уже три роки…
Виховний захід «Тільки щоб не даремно…» не просто організували і провели т. в. о. директора Новодністровської ЗОШ ІІ–ІІІ ст., організатор із виховної роботи Наталія Квятковська та педагог-організатор Юлія Борейко, а крізь неприховані сльози учнів, вчителів, батьків, запрошених учасників АТО і влади міста викарбували на тлі нашої пам’яті незабутні віднедавна для всієї України слова – «Небесна Сотня».
Направду масштабним дійством вразив усіх цей уже відомий і шанований творчий тандем у плідній співпраці із вчителем музики Наталією Власюк. Сценарний задум настільки яскраво збагачувався не просто піснями, а й театралізованими виступами, які майстерно втілила мама однієї з солісток – Алла Чабан. А вдало підібрані відеосюжети змушували актову залу школи завмирати у промовистій тиші, яку раз по раз порушували болючі зітхання.
Ведуча цього реквієму Наталія Квятковська разом зі старшокласниками майстерно вплітала в канву заходу історичні акценти та героїчні події, повернувши врешті нас усіх до переломних подій листопада 2013 року, коли Гімн України набув нового звучання, а кольори національного прапора заяскарвіли новими відтінками у душах патріотів. Здавалося, що і ми, глядачі, на деякий час перенеслись на обпалений Майдан і, відчувши смертельний присмак того кривавого Водохреща, задихалися од палаючих шин… А все тому, що упродовж дійства перед нашими очима на увесь простір сцени стояла вражаюча реаліями картина Майдану, майстерно відтворена власноруч Юлією Борейко. Тож слово за словом, кадр за кадром душа здригалась од кожного факту, особливо, коли з екрану посміхались ті, хто поклав свої голови на новітній Голгофі України… Сюжет про юних ангелів Небесної Сотні так пронизував кожну струну, що мимоволі хотілось притиснути до грудей своїх дітей і по-материнськи всеперемагаюче захистити усіх нащадків роду українського!.. А між тим на сцені уже лилися нові сльози, щиро й акторськи довершено відтворені старшокласниками-учасниками заходу.
Миготіли сполохані спомином свічі, у хвилині мовчання серця вистукували свої невгамовні ритми, бо в кожній миті беззвучно, але таки лунали молитви – за невинноубієнних, що злетіли небесними східцями у вічний вирій, за щасливу долю тих, хто віддано боронить рідну землю на східних рубежах, і обов’язково – мирний сонячний усміх звільненої України! Фінальна ж пісня у виконанні учнів та вчителів стала таким потужним заключним акордом, який вселив надію і подарував віру в те, що таки не даремно:
Зброя і прапор, гімн і калина,
Тризуб і стрічка в руках жовто-синя.
Образ, духовність і віра єдина,
Зброя, любов до своєї країни.
Тільки щоб не даремно
Небесна Сотня у небо,
Тільки щоб не забути,
Їх не повернути.
…І вже згодом, щиро дякуючи організаторам й учасникам виховного дійства, гості й запрошені чи не в один голос повторювали, що такі виступи мають бачити якомога більше людей, особливо – батьки, влада, широке коло городян, аби не всохло древо пам’яті і шани. А в тому, що цей заклад уже давно має свій особливий творчий почерк, ми просто вкотре із задоволенням переконалися.
Із усіма хвилювалася Інна ГОНЧАР
Фото Ірини Шундрій
