Я лисий! Затесався між зірок,
Лисина моя сягнуть не в силі,
Таїнного буття – злісний урок:
усі земні колись опинимось
в
могилі…
.
Тепер домівка наша скромна й убога,
Нема і кисню в ній, ані жадного вікна
Що для хробака дерев’яна підлога?
Яка у нас та звивиста стезя земна…
.
Як ми пішли…
Як підемо колись…
Свіжа трава лоскоче ступні босі,
Ступає смерть у кожен слід – із нею увись.
Земні, ми, живі? Ми живі ще досі?
.
Я лисий! Затесався між зірок,
Лисина моя сягнуть не в силі,
Таїнного буття – злісний урок:
усі земні колись опинимось
в
могилі…
Ярослав Карпець,
Фото з особистого архіву автора
Leave a Reply